9 ТРАВНЯ  НЕ Є ДНЕМ ПЕРЕМОГИ ДЛЯ УКРАЇНИ

    День 9 травня  2005 року багато хто відзначатиме як шістдесяту річницю від закінчення Другої Світової Війни. У Москві та в Києві готуються до цього відзначення. Президент України висловив намір за один день перед тим поїхати до Москви і там  взяти участь у   відзначенні. Президент Сполучених Штатів вирішив прибути у Москву з візитом якраз 9-го травня  2005 року, спеціяльно на це відзначення.  

І хоч розгром Нацистської воєнної машини слід сприймати з великим задоволенням, проте, з уваги на наслідки закінчення війни, будь-які святкування є неприйнятними. Кінець Другої Світової війни та ганебний Ялтинський договір, підписаний декілька місяців перед її закінченням, не принесли миру, а навпаки, збільшили муки і страждання мільйонам людей, яких зрадили Аьянти та які потім животіли в ув’язненнях іншої імперії, рівної, а може й більш жорстокої ніж нацистська. У процесі примусової репатріації людей до Совєтського Союзу було знищено близько два мільйони совєтських громадян. Мовчазна згода Альянтів на совєтську геґемонію в більшості країн Східньої  Європи та Азії спричинилася до додаткових 40-45 років совєтської тиранії.

Українці в Україні та в інших країнах світу в день 9-го травня повинні вшановувати тих мучеників, які загинули перед, під час і після Другої Світової війни. Ми повинні  пам’ятати, що близько 75 % совєтських політв’язнів після війни були українського походження. Ми повинні пам’ятати, що в 1946 році совєтський режим ліквідував Українську Католицьку Церкву, а Українську Православну Церкву поглинула Російська Православна Церква, утворена Сталіним. Ми повинні  пам’ятати, що нацисти відповідальні за 20 мільйонів людських жертв, але комуністи – за 100 мільйонів. Нам слід пам’ятати, як стверджують багато істориків, що жодна нація на світі не мала  стільки жертв, як українська.

22 квітня 2005 року

Торонто – Нью-Йорк