28 квітня 1947 року уряд Польщі розпочав проведення військової операції, акції „Вісла” з метою переселити всіх жителів з тих українських етнічних територій, які стали частиною повоєнної Польщі, та розпорошити їх невеликими кількостями по всій Західній та Північній Польщі. Внаслідок акції „Вісла” було насильно переселено 150 тисяч українців, а кілька тисяч українських громадян, включаючи жінок, дітей та священиків було інтерновано у Центральному Таборі Праці у Явожно, на території якого колись знаходився відділ фашистського табору смерті «Аушвіц». До сьогодні уряд нинішньої демократичної Республіки Польща не зробив жодного серйозного наміру, щоб вибачитись за заподіяне зло.

      У 1990 році Сенат Польщі засудив Акцію „Вісла” як зло, заподіяне комуністичним тоталітарним режимом. У 2002 році Президент Польщі Кваснєвський у листі, адресованому науковій конференції, також засудив цю акцію, визнаючи провину Польщі, але не вибачився. Сейм Польщі - найбільш впливовий законодавчий орган - відмовився коментувати це питання. Деякі польські посадові особи виправдовують етнічні чистки під час акції „Вісла” як необхідний крок ліквідації залишків Української Повстанської Армії - партизанського формування,  яке діяло в Україні, а також на українській етнічній території, яка стала частиною повоєнної Польщі. Цей арґумент слід відкинути як недопустимий, оскільки у повоєнний період у Польщі діяли різноманітні й набагато більш чисельні польські партизанські загони, але етнічні чистки всього місцевого населення були застосовані тільки проти українського населення.

            Інші чиновники виправдовували ці дії як „розплату” за злочини українців по відношенню до поляків на українській території. Однак цей аргумент – недавня вигадка і став з’являтися у публікаціях 50 років після Акції “Вісла”. Таке виправдання не використовувалось у сучасних документах і пропаганді.

Багатьом польським в’язням концентраційного табору в Явожно було надано компенсацію, однак жоден українець компенсації не отримав. Відсутність компенсації українським в’язням  Явожна офіційно виправдовується тим припущенням, що компенсація надається тільки тим кого переслідували за політичну чи релігійну діяльність, пов’язану з боротьбою за незалежну та суверенну Польщу. В результаті,  навіть ті українці, які були запроторені у Центральний Табір Праці у Явожно без жодних доказів вини чи рішення суду, не підлегають до категорії тих, які можуть бути реабілітовані чи отримати компенцацію.

            Етнічна чистка всіх українців під час акції „Вісла” з найдальше на захід висунених частин всієї етнічної української території є найбільшою трагедією, яку переніс український народ, після Голодомору 1932-1933 років та жахливих втрат Другої світової війни. Світовий Конґрес Українців звертається до Ради Европи, Організації Безпеки та Співпраці в Европі, Европейського Союзу та Організації Об’єднаних Націй з приводу відвертої відмови уряду Польської Республіки засудити, вибачитись та компенсувати акцію „Вісла”. СКУ вважає, що потрібен помітний натиск на польський уряд з боку урядів інших країн для того, щоб спонукати Польщу до правильного кроку. З цією метою ми звертаємось із закликом до Президента України та українських громад усього світу: приєднуйтесь до ваших українських побратимів, які потерпіли від цього лиха, щоб вшанувати цю трагедію реквіями та конференціями. Ми особливо звертаємося до Президента України: зробіть це питання складовою частиною сучасних українсько-польських відносин.  Нашим громадам по всьому світу ми кажемо: поставте це питання на розгляд урядів своїх країн з метою переконати уряд Польської Республіки, в потребі щирого вибачення та відшкодування.

            Акція „Вісла” є не тільки залишком негідного минулого. Це дуже важлива частина життя сучасної української громади у Польщі. Уряд Польщі повинен визнати, що Польська Республіка є домівкою не тільки для переважаючої кількості однорідного польського населення, але й батьківщиною для інших корінних національностей, між ними українців.

Торонтo – Нью-Йорк                                                                                     30 грудня 2006 року

За Світовий Конґрес Українців

Аскольд Лозинський                                      Юрій Даревич
Президент                                                        Голова Комісії Людських та Громадянських Прав