70-ЛІТТЯ РОЗСТРІЛІВ  У САНДЕРМОХУ

    У північно-західній Росії, за кількасот кілометрів від Петрозаводська, недалеко від Біломорканалу та Соловецьких островів, знаходиться урочище Сандермох. Влітку 1997 року завдяки товариству „Меморіал” Карелії було встановлено, що в 1937-38 роках у його лісистих мочарах розстріляно майже десять тисяч в’язнів. Лише за кілька днів, 27 жовтня і  1-4 листопада 1937 року, було розстріляно 1111 осіб, між ними майже 500 представників української інтелігенції, включно з такими особами, як режисер Лесь Курбас, поет Микола Зеров, драматург Микола Куліш, Антін Крушельницькій, Валер’ян Підмогильний, Марко Вороний,  Микола Павлушков та багато інших. Сліди безіменних могил зникли на шістдесят років, а то, здавалось, і навіки.

     Сьогодні завдяки зокрема ініціативі української громади Петрозаводська і Карелії стоїть гранітній хрест українським жертвам. До спорудження цього хреста прилучилася українська громадськість цілого світу - України і Діяспори. У 2004 році  Світовий Конґрес Українців провів збірку для цієї цілі і передав організаторам більшу частину коштів на встановлення пам’ятника. Сандермох став символом прикритої трагічної історії нашого народу, а жертви, поховані у його мочарах, ще раз вказують на мартирологію української нації,  втрачену українську інтелігенцію, намагання знищити українську духовність, що наш народ відчуває, переживає і з чим мусить боротися по сьогоднішній день.

     Закликаємо наших братів і сестер в Україні і в Діяспорі  в 70-ту річницю цієї трагедії вшанувати жертви жалібними і науковими імпрезами – молитвами і сходинами. Ми напередодні 75-ої річниці нашої найбільшої трагедії - Голодомору 1932-33 рр. Одначе всі наші трагедії важливі для зрозуміння, чому ми такі, якими ми є.  Всі наші жертви заслуговують на вшанування. Сандермох важливий зокрема тим, що там знищено, як і в багатьох інших репресіях, значну  частину інтелектуальної гілки нашого народу, та ще й тому, що безпощадному ворогу вдалося  приховувати це шістдесят років. Сандермох повинен стати уроком і натхненням для нас і майбутніх поколінь – шукати правду, вивчати нашу правдиву історичну спадщину, щоб влаштувати таке життя, що забезпечить буття нашого народу та нашої держави для майбутніх поколінь.

Торонто – Нью-Йорк                                                                                                                                         7 серпня 2007 р.

За Світовий Конґрес Українців

Аскольд Лозинський                                                                                                                                        Віктор Педенко

Президент                                                                                                                                               Генеральний Секретар