Не зважаючи на домагання представників української НМ в СР, щоб Україна, як матірна країна цієї НМ, зайняла державницьку позицію до проблематики української НМ в Словаччині, щоб дала відчути органам СР про своє незадоволення її ліквідаційною політикою по відношенню до української НМ, Україна й до сьогодні не виробила такої політики і не презентувала її на належному державницькому рівні. І саме з-за браку державницької політики України до своєї української НМ в Словаччині, окремі спроби допоміжних кроків України не досягають мети, залишаються обіцянками та деклараціями і не зупиняють ліквідаційну політику СР по відношенню до української НМ та навіть не зменшують темпи та силу її дії. А різні плани та програми України, які мали б допомагати українським НМ в сусідніх з Україною державах, як правило, не виконуються (див. програму до року 2000, ... до року 2005 тощо).

6.     Як сама українська НМ в Словаччині використовує можливості для збереження та розвитку свого національного життя в СР?

Саме внаслідок продуманої і діючої політики Словаччини, спрямованої на остаточну ліквідацію існування української  НМ в СР та внаслідок відсутності державницької політики України по відношенню до своїх НМ в сусідніх з нею країнах, дія обох об’єднаних „допоміжних“ умов у цьому випадку перевищує ініціативи самої української НМ в  Словаччині (вони теж не є максимальними та скоординованими) і в цілому створює занадто сприятливу ситуацію для остаточної і повної ліквідації тієї української НМ на частині території колишнього Закарпаття, яка пережила довгі століття найрізмонанітнішого гніту (національного, релігійного та соціального), несприятливих та ворожих попередніх режимів. Саме тому без принципових змін у ставленні до неї органів влади СР, органів влади України, а також міжнародних органів по охороні людських прав (а тут і діючої допомоги СКУ, ЕКУ та інших організацій та установ української діаспори) та без концепційних змін в діяльності самої  української НМ в Словаччині, українська НМ на Словаччині найближчим часом остаточно і назавжди зникне, бо вже знизилася до мінімуму кількість українського населення, густота поселення цього населення зникла, як фактор розвитку НМ, національна школа,  як соціальна група населення, зникла українська молодь, значно знизилася кількість читачів, слухачів, передплатників, отже, такі необхідні ознаки життя кожної НМ, як “кількісний склад, відповідна поселенська структура, демографічна ситуація, бажання зберігати свою самобутність тощо, тобто ознаки, що назавжди визначаються державною політикою.” (Володимир Євтух, див. вище).

Таким є сучасний стан життя української НМ в Словаччині! Одних він задовольняє, бо вони того  прагнуть, інших залишає пасивними, а самій НМ загрожує остаточною смертю. Але ми не повинні мовчати, - ми мусимо звернути на це увагу і повідомити про це світову українську громадськість. Ми повинні рішуче діяти та робити певні кроки щодо збереження НМ в СР.