Марко Сирник

       Надалі гарно продовжує працювати Комплекс шкіл з українською мовою навчання у Гурові-Ілавецькому. Тут з учнями займалися 45 учителів. Комфортний гуртожиток обрахований на 180 осіб. 70% випускників цього закладу навчаються у вищих школах Польщі та України. Комплекс здійснює загальнопольський проект «Школа мрій», працює теж у ньому осередок планування та розвитку кар’єри. Надалі діють гуртки «Думка», «Журавка», дівочий квартет. Організовано заняття з народознавства. Певною проблемою є те, що незадовільна кількість випускників гімназій (в тому числі у Бартощицях) продовжує навчання у гурово-ілавецькому комплексі.
Обговоривши ситуацію в школах, гляньмо на кількісні показники, які до них стосуються. 
        У навчальному 2006/2007 році кількість учнів в українських школах зменшилася. У п’яти комплексах вчилося 777 учнів. Цю інформацію ілюструє перша таблиця.

 Школи з українською мовою навчання у Польщі у 2006/2007 шкільному році
    Спад кількості учнів у школах пов’язаний зі згадуваним вище негативним явищем – не спрацьовує механізм переходу дітей з пунктів навчання та шкіл нижчого організаційного рівня до ліцеїв. Це зазначено, м.ін., в аналізі МЕН з 2005/2006 навчального року. Про це писало також на своїх сторінках «НС», зокрема у вересні 2006 року – на цю інформацію ми вже посилалися. І звідси прохання до директорів та вчителів шкіл, щоб доглибно проаналізувати, чому саме так діється і який можливий вихід з цієї ситуації. Бо якраз це залежить від нас – від громади.
       Натомість незалежним від нас чинником є зменшення загальної кількості дітей у країні, і від цього не втечемо.
       Щоб мати образ того, про що говоримо, пропоную роздивитись другу таблицю.

        Гурово цього року може пояснити кількісну ситуацію (хоч вона не є проблемою) ліквідацією профільованого ліцею. Натомість Перемишль повинен відповісти на цитоване вже запитання свого директора. І може почнемо говорити про гуртожиток?
       Міжшкільні групи навчання української мови живуть, так би мовити, своїм життям. Зменшення в українських школах кількості учнів спричинюється до того, що цією формою навчання охоплено у 2006/2007 році вже 73,53% українських школярів – 2158 учнів.
        Як це виглядало 2006/2007 навч. року, пропонуємо звернутися до третьої таблиці.

 Пункти навчання української мови у Польщі у 2006/2007 навчальному році
    Надалі дуже гарно працюють на рідному Підляшші та Лемківщині. Не вдалося втримати пункту навчання української мови у Варшаві – хоч треба подати інформацію, що з початком 2007/2008 навчального року цей пункт наново і на нормальних умовах відтворить свою діяльність. Самі батьки почали теж клопотання про організацію пункту навчання української мови у місті Познані. Попри сподівання окремих діячів, не розвивається натомість навчання лемківської говірки – це для деяких мало стати альтернативою для літературної української мови. Отже – не альтернатива, а доповнення і введення етнічного елементу, тісно пов’язаного з українством Закерзоння.
      Шкільними справами займається на всю Польщу двоє методистів – Любомира Тхір та Ірина Дрозд. Обидві вчительки працюють на неповних ставках. Надалі бракує окремого штату для методиста у Підкарпатському та Малопольському воєвідствах. Добре, що свою допомогу обіцяло і вже здійснює Посольство України у Польщі, яке взяло на себе організування у Варшаві української школи. Співпраця з освітнім відомством після перебрання крісла теперішнім міністром майже не існує. Натомість МВСіА прийняло до опрацювання ОУП-івський проект «Програми розвитку українського шкільництва у Польщі».

Матеріали підготовлено на основі інформації з відділів ОУП та дописів, поміщених в «НС».
Автор щиро дякує усім, хто допоміг зібрати матеріал.

Наше слово № 25, 24 червня 2007 року