ЕВГЕН ЧОЛІЙ

Член Палати адвокатів Квебеку з 1982 р., Евген Чолій є старшим партнером однієї з найбільших адвокатських фірм Квебеку - Лавері, де Біллі, яка нараховує понад 170 адвокатів. Його юридична практика включає корпоративні та комерційні судові справи, позови акціонерів, справи банкрутства великих корпорацій, банкові судові справи та колективні позови. Як професійний юрист виступає перед Верховним Судом Канади, судами різних рівнів Квебеку та перед арбітражними й адміністративними трибуналами. 

З 1993 р. є членом ради директорів Світового Конґресу Українців (СКУ). Очолював Конференцію українських молодечих організацій при СКУ (1993-98 рр.). У 2003 р. був обраний першим заступником президента та членом екзекутивного комітету СКУ. У складі делегацій СКУ мав зустрічі на високому рівні з релігійними, урядовими, політичними та громадськими діячами. У 2004 р., під час Помаранчевої революції, був міжнародним спостерігачем від СКУ на президентських виборах в Україні.  Очолював комісію СКУ щодо спостерігання виборчого процесу до Верховної Ради України (2005-2006 рр.). Будучи членом статутних комісій СКУ (1999-2003 рр. і 2006-2008 рр.) вніс важливі зміни до статуту СКУ. Від 2006 р. є членом Міжнародного координаційного комітету СКУ для відзначення 75-тої річниці українського геноциду 1932-33 рр. У 2008 р. був обраний президентом Світового Конґресу Українців.

Був головою Конґресу українців Канади (КУК), відділ у Монтреалі (1994-99 рр.), а затим президентом централі КУК (1998-2004 рр.). Протягом шести років як президент централі КУК готував пропозиції до уряду Канади та виступав перед парламентарними комісіями, представляючи позицію української канадської спільноти у різних важливих справах.

Входив до ради президентів Канадської етнокультурної ради (1999-2004 рр.), що об’єднує тридцять два етнічні конґреси в Канаді. Доклав зусиль до того, щоб 28 червня 2003 р. Канадська етнокультурна рада схвалила резолюцію про підтримку визнання Голодомору 1932-33 рр. геноцидом українського народу.

Від 2004 р. є членом ради директорів Української народної каси Дежарден у Монтреалі, а від 2006 р. - президентом цієї кредитівки.

Належить до ради директорів Української всесвітньої координаційної ради (від 1999 р.), Української кооперативної ради Канади (від 2006 р.), Фундації інституту імені митрополита Андрея Шептицького (від 2005 р.) та монтреальського відділу Ліґи українців Канади (від 1985 р.).

Був головою управи осередку Спілки української молоді (СУМ) у Монтреалі  (1983-89 рр.), крайової управи СУМ Канади (1989-92 рр. ) та світової управи СУМ (1992-96 рр.). За його головування у світовій управі СУМ відновила свою діяльність в Україні. Був також членом оргкомітетів та доповідачем на ІІ, ІІІ і IV Світових конґресах українських молодіжних організацій в Києві та Харкові (1991, 1992 і 1998 рр.)

Деякий час був членом ради директорів Товариства українських канадських професіоналістів і підприємців у Монтреалі (1984-88 рр. ) та крайової управи Ліґи українців Канади (1990-92 рр. і 1996-99 рр. ).

Був головуючим на багатьох конґресах і зборах та виголошував доповіді на різних заходах.

Отримав ряд нагород, у тому числі й Золоту ювілейну медаль королеви Єлизавети ІІ, орден України «За заслуги» ІІІ ступеня та Шевченківську медаль Конґресу українців Канади.

Разом із дружиною Анною виховує трьох дітей - Меланію, Степана і Софію.