Під час минулих президентських виборів українська діаспора вислала до України найбільшу кількість   міжнародних спостерігачів (більше ніж 2.500 із 12.500 спостерігачів) - більше навіть, ніж  делегація Організації Безпеки  і Співробітництва Європи.  Цілком очевидно, що це відповідним чином вплинуло на засудження виборів 21 листопада 2004 року, наступні поправки до Закону про вибори на початку грудня 2004 року та  на хід виборів  26 грудня 2004 року.

Діючий Закон про вибори, які відбудуться у березні 2006 року, у великій мірі включає в себе зміни, які були внесені до останнього туру виборів у грудні 2004 року, щоб оминути поширений обман, який відбувався у минулому. Це обмежена кількість відкріпних виборчих бюлетенів, а також рівномірний розподіл позицій на  виборчих дільницях серед конкуруючих партій для спостерігання  за виборами. СКУ  вважає, що за цих умов березневі вибори 2006 року в Україні не потребують такої великої кількості міжнародних  спостерігачів, як попередні. Однак ми заохочуємо всіх бажаючих членів нашої громади  бути спостерігачами на виборах в Україні. СКУ та дві крайові центральні репрезентації, члени СКУ (Український Конґресовий Комітет Америки та Конґрес Українців Канади), вже зареєструвалися в Центральній виборчій комісії України для спонсорства спостерігачів.  Для реєстрації зв’яжіться з СКУ congress@look.ca, УККA ucca@ucca.org або КУК  ucc@ucc.ca. Реєстрація можлива по інтернету.

      Загальні Збори Ради Директорів 2005 року, на яких були присутні представники п’яти континентів,  вцілому успішно пройшли  в Харкові. За рішенням Екзекутивного Комітету, наступні збори Ради Директорів відбудуться в Києві у період відзначення п’ятнадцятої річниці незалежності України. У зв'язку з цим звертаємось до наших складових організацій та гостей запланувати собі тиждень від 21 до 28 серпня 2006 для зборів. У цей час планується участь у ІV Форумі українців, у святкуванні Дня Незалежності, зустрічі з членами українського парламенту і, на завершення, – засідання Ради Директорів. Сподіваємось, що цього року на сесії будуть присутні  представники і  шостого континенту – Африки, з якими ми вже більше року підтримуємо зв’язки (поки що не члени СКУ).

КАТЕГОРИЧНА МОРАЛЬ ЗАХОДУ АБО ВЛАСНИЙ ІНТЕРЕС

       Вцілому українсько-російський газовий конфлікт стався через те, що холодної зими 2005-2006 року Росія стала наполягати на підвищенні ціни за газ у чотири рази. Україна відмовилась платити таку ціну, у відповідь на що Росія припинила постачання газу, що в свою чергу спричинило енергетичну кризу в Україні та побічні проблеми щодо транзиту газу до Європи через територію України. Західна Європа висловила з цього приводу велике незадоволення. Росія поступилася і відновила постачання газу в Західну Європу, одночасно відрізавши Україні постачання газу з Туркменістану.

Ці події викликали  глибоке обурення, в першу чергу тому, що таким чином Росія намагається втручатись у внутрішню політику України напередодні виборів 2006 року. Все це виглядає як помста Україні за те, що під час минулих президентських виборів було обрано не проросійського кандидата,  і як попередження щодо того, яких саме кандидатів Україна повинна вибирати під час березневих виборів. Заслуговує на увагу й те, що Президент В. Путін запропонував досить неоднозначний компроміс, за яким підвищення цін на газ відтягається на три місяці – якраз до часу проведення нових виборів.

Крім цього, надзвичайне незадоволення на адресу Росії було висловлено за порушення нею європейських енергетичних зобов’язань. Слід наголосити, що цей конфлікт заторкнув не тільки інтереси України й Росії, але й країни Західної Європи, - фактично весь індустріальний світ, оскільки на сьогодні головою Великої вісімки стала Росія.

Повертаючись до стосунків України й Росії,  нагадаємо, що підпорядкованість України Росії тривала більше трьохсот років. Без перебільшення можна сказати, що жодна країна світу не пережила стільки страждань від свого сусіда, як Україна. Однак довгий час Сполучені Штати Америки та інші провідні країни світу не бачили ніяких відмінностей між Україною й Росією у багатьох випадках, у тому числі й таких, як ядерне роззброєння, вступ до Світової Організації Торгівлі та НАТО і т.п. Президенти багатьох країн відвідували Україну тільки принагідно - по дорозі до Москви чи повертаючись назад. Навіть у членстві Великої Вісімки, завдяки територіальному розташуванню, Росії були створені найвигідніші умови. Росія користується привілеями у кожному випадку.

Ця криза стала ще одним іспитом для Заходу. Ми сподіваємося, що урок російського залякування не буде загублений у Західній Європі та у Сполучених Штатах Америки. Політика Росії, здавалося б, не заторкнула далі інтереси Західної Європи, але досить реальною є загроза для України, особливо в ситуації, коли відрізано туркменський газ, що безпосередньо не впливає на Захід. Чи позиція Заходу повернеться до бізнесу, як завжди? Росію не можна ізолювати, але не можна й потурати їй. Є очевидним, що Росія не відступиться від своїх намірів, поки її не зупинять. Тому вже прийшов час наголосити: якщо Росія хоче бути гравцем у цивілізованому світовому суспільстві, вона повинна діяти відповідним чином. Ввічливість, не кажучи вже про міжнародні угоди, є мандатом, який свідчить про повагу до суверенності України. Отож виникає питання – чи обурення Заходу на даний момент,  а можливо, й для наступного покоління, пов’язане з моральними принципами, чи це  просто вияв власного занепокоєння?

ДОДАТОК

RESOLUTION

ON THE 75^TH ANNIVERSARY OF THE GREAT FAMINE 1932-33 IN UKRAINE

     In 2007-8 the world community  will commemorate the 75^th anniversary of the  Famine of 1932-33 in Ukraine, when more than 7,000,000 Ukrainian men, women and children lost their lives. This tragedy was not the result of a natural disaster but the consequence of a  calculated policy by the Soviet communist regime under Josef Stalin in Moscow to break the will of the  Ukrainian people.  The (political entity-parliament) expresses the sense that the 75^th anniversary of the Ukrainian Famine of 1932-33 should serve to honor the memory of the victims, recognize this tragedy as Genocide against the Ukrainian people, condemn the Soviet communist perpetrators, acknowledge the failure of the world community to react with appropriate opprobrium and urge contemporary and future world communities to be vigilant against any manifestations of repression and inhumanity.

Whereas in 1932-33  in what is now Ukraine, at least 7,000,000 men, women and children lost their lives as a consequence of the deprivation of basic sustenance which resulted in widespread famine;

Whereas these millions of Ukrainians died not of natural causes but as a result of a calculated inhuman policy designed to punish Ukrainians for their resistance and opposition to the Soviet Union’s political and economic oppression and spiritual (religious and cultural) Russification,  including the forced collectivization of agriculture, the liquidation of  Ukrainian religion, culture and science;

Whereas there is clear and conclusive evidence of the criminal intent of the perpetrators as the central government of the former Soviet Union from Moscow orchestrated the appropriation of grain from Ukraine, exported 1,700,000 tons to the West,  tightly controlled the borders of Ukraine to preclude starving Ukrainians from crossing into Russia or other countries in search of bread and rejected offers from international relief organizations to assist the starving population  with denials of famine in Ukraine and assurances of no need for assistance;

Whereas complicit with Soviet denials, some from the West  conspired  to conceal and lend credence to Soviet propaganda and some governments such as that of the United States of America even extended diplomatic relations to the Soviet Union at the height of this Soviet atrocity; 

Whereas one of the more notorious offenders in Soviet complicity, a journalist, one Walter Duranty from The New York Times not only touted Soviet propaganda of collectivization and denied the ravages of the Famine, but conspired to defraud his readers as well as the global community and was awarded a Pulitzer prize in journalism for his efforts;

Whereas in his study The Harvest of Sorrow, the British historian Robert Conquest depicted the magnitude of this tragedy: “A quarter of the rural population, men, women, and children, lay dead or dying, the rest in various stages of debilitation with no strength to bury their families or neighbors;”

Whereas the United States Congress Commission’s report in 1988 confirmed that the government of the former Soviet Union in 1932-33 consciously used the brutal policy of forced famine to repress the Ukrainian people, to oppress the Ukrainians’ inviolable religious and political rights and concluded that the Famine in Ukraine 1932-33 was  Genocide against the Ukrainian  people as subsequently defined by the United Nations Convention on Genocide;

1. That the Ukrainian Famine of 1932-33 be recognized and acknowledged as Genocide against the Ukrainian people;
2. That the victims of the Ukrainian Famine 1932-33  be solemnly remembered on its 75^th anniversary and the month of November be designated in (country of reference) annually as a particular time to reflect upon the Ukrainian Famine 1932-33;
   
3. That the communist regime of The Soviet Union with its center in Moscow be condemned for its systematic disregard for human life, human rights, human liberty and self-determination that characterized the repressive policies of Joseph Stalin and his henchmen during the Ukrainian Famine of 1932-33;
   
4. That those from the West who were complicit in the coverup thereby facilitating the crimes of the perpetrators should be rebuked even posthumously and their superiors and/or successors should  denounce them  publicly; in this regard (the politcal entity) urges the publisher of The New York Times to return the  Pulitzer prize awarded to its employee Walter Duranty and the Trustees of Columbia University’s Pulitzer Committee to revoke that award, thereby distancing themselves from complicity;
5. That on the 75^thanniversary of the Ukrainian Famine of 1932-33, as Ukraine moves toward a fuller democracy with pervasive respect for human rights and free spiritual and economic opportunity, it is essential that (country of reference) continue to assist Ukraine in its endeavors aimed at the betterment of its society and people; and

6. That any supplemental material that may assist in the dissemination of information about the Ukrainian Famine of 1932-33 and thereby help prevent similar tragedies, should be compiled by historians, academicians and parliamentarians and that these be included within the educational material utilized by educational institutions in  (country of reference) and be made available worldwide for a more complete study of this great tragedy of mankind.

ПЕРША СТОРІНКА  |  ПРО СКУ  |  ЧЛЕНИ СКУ  |  РАДИ І КОМІСІЇ  |  ОБІЖНИКИ БЮЛЕТЕНІ  |  ПОВІДОМЛЕННЯ ДО ПРЕСИ  |  ЗАЯВИ ТА ЗВЕРНЕННЯ  |  ЩО НОВОГО?  |  IX КОНҐРЕС СКУ ГОЛОДОМОР В УКРАЇНІ  |  РІЧНІ ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ РАДИ ДИРЕКТОРІВ  |  ФОРУМ  |  МУЛЬТІМЕДІА АДРЕСА СКУ (НАМ ПИШУТЬ)  |  ПІДТРИМУЙТЕ СКУ  |  НОВИНИ З УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАД СВІТУ

© 2004 Світовий Конґрес Українців. Всі права застережені. Електронна пошта congress@look.ca