№ 5 (33) – травень, 2006 рік

---

ДЕЛЕГАЦІЯ СКУ ЗУСТРІЛАСЯ З ІЄРАРХОМ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КАНАДИ

У середу, 29 березня 2006 р., делегація Світового Конґресу Українців на чолі з генеральним секретарем Віктором Педенком (у складі делегації: 2-ий заступник президента  Марійка Шкамбара, скарбник  Оля Даниляк та президент Конґресу Українців Канади Орися Сушко) зустрілася з Митрополитом Української Православної Церкви Канади Іваном та з Архиєпископом Торонта і Східної Епархії УПЦК Юрієм.

Зустріч відбулася в резиденції Архиєпископа Юрія в Торонто. Метою зустрічі було особисто привітати Митрополита Івана з обранням Його Ієрархом УПЦК та обговорення стану відносин і співпраці між УПЦК і СКУ. Під час зустрічі було узгоджено питання співпраці на майбутнє. СКУ висловлює глибоку подяку Високопреосвященним Владикам та бажає їм всього найкращого.

СКУ  ВИМАГАЄ   ВІД   ФРАНЦІЇ   ВШАНУВАТИ  ПАМ’ЯТЬ  ПРО  ЖЕРТВИ ГОЛОДОМОРУ

Повертаючись до попереднього листа СКУ Президенту Франції Шираку (відповіді не цей лист не отримано), який, виглядає,  викликав реакцію французьких комуністів, 21 квітня 2006 р. СКУ надіслав до Президента Ширака ще одного листа:

     „Нам би хотілося додати дещо до попереднього листа, що може полегшити відподь на нього. Радянський режим  та його пропагандисти спочатку приховували Голодомор 1932-33 років. Однак навіть перед розвалом СРСР  й більше того, завдяки додатковим свідченням, ця інформація стала справою безсумнівного історичного факту. Ми не знаємо жодного гідного поваги історика, за виключенням проф. Лакруа-Різ, який би заперечував існування Голодомору чи в який спосіб це було зроблено.  Фактично, колишні комуністи вийшли вперед, щоб визнати його існування, спосіб, в який це було вчинено та наміри злочинців. Фактично Франція була свідком публікації у 2003 році книжки, авторами якої є колишні французькі комуністи, під назвою “Чорна книга комунізму”, у якій ціла глава присвячена цій трагедії. Дозвольте нам навести цитату прямо звідти:

    “За п’ять років  до Великого Терору, який вдарив по інтелігенції, індустріальних службовцях, а також самій партії, Великий Голодомор 1932-1933 років був задуманий як рішучий епізод у створенні системи репресії, яка б поглинула клас за класом і соціальну групу  за соціальною групою. Через насильство, тортури та вбивство всього населення, великий голодомор був величезним кроком назад як у політичному, так і соціальному відношенні.  Тирани та місцеві деспоти процвітали, будучи напоготові вжити заходів, необхідних для того, щоб заставити селян відмовитися від своїх виробів та останніх запасів продуктів, а за тим слідувало варварство. Вимагання стали щоденною практикою, діти були покинуті, відновився каннібалізм, епідемії та бандитизм набули жахливих розмірів, були створені нові табори смерті, а селян заставляли призвичаюватися до нових форм рабства, залізного володіння партії-держави…Чи слід розглядати цей голодомор як “геноцид українського народу,” так, як на сьогоднішній день вважає безліч українських істориків? Це беззаперечний факт, що українські селяни були головними жертвами голодомору 1932-33 років і що це “насильство” вже мало місце у 1929 році, окремо взятими злочинами проти української інтелігенції, яку звинувачували у “національних відхиленнях…”

   Пане Президенте, ваша громадська позиція з приводу цього питання дуже важлива для Ваших французьких підлеглих, серед яких є і представники французько-української громади. Можливо, більш важливим є те, що комуністичні злочини, і Великий Голодомор зокрема, були визнані багатьма країнами в усьому світі, а зовсім недавно представниками цих країн, включаючи Францію, котрі взяли участь у січневій сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи.

   Ми не просимо Вас  висувати ні особисті обвинувачення проти проф. Лакруа-Різ, ні її засудження чи припинення строку чинності її роботи. Що ми просимо Вас, то буде справедливим та доречним: щоб Франція приєдналася до світової спільноти у справі увічнення пам’яті жертв, засудження злочинців та визнання Великого Голодомору 1932-1933 років як Геноциду проти українського народу. Ми просимо Вас зробити те, що було б доцільним зробити відповідно до принципів моралі.”

 

ПОДЯКА ЗА ПІДТРИМКУ ВИБОРІВ

СКУ частково покрив кошти міжнародним спостерігачам, представникам української громади Російської Федерації та Польщі, які перебували в Україні  під час нещодавніх виборів.

На цю ціль СКУ отримав щедру фінансову допомогу від Конґресу Українців Канади – 10,000. 00 кан. дол. та від Злученого Українського Американського Допомогового Комітету – 1,000.00 амер. дол.  СКУ сердечно дякує обом організацям, членам СКУ, за щедру допомогу.

 

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ

     У Великодню неділю, 23 квітня 2006 року, у Боснії відійшов у вічність отець Петро Овад. Він був одним з тих українських священиків, хто доглядав за духовним та фізичним станом своєї пастви. Він був нашим основним зв’язковим у Боснії.

    Отець Овад народився в Боснії, навчався в Хорватії та був знаний як священик, будівничим багатьох церков у трьох регіонах колишної Югославії - Боснії, Хорватії та Сербії. Також дуже важливим для української громади Балканів є й те, що отець Овад був активним політичним та культурним діячем, вчителем, який заступав батьків багатьом дітям із трьох згаданих вище регіонів та з Чорнобильської зони. СКУ висловив сердечні співчуття дружині, дітям, родині, парафіянам та українській громаді в Боснії, Хорватії та Сербії. Вічна Йому пам’ять!  Пам’ять про нього залишиться серед нас назавжди.