СЛОВАЦЬКА РЕСПУБЛІКА

        11-13 серпня 2005 року на запрошення Союзу Русинів-Українців Словацької Республіки (СРУСР) Президент СКУ Аскольд Лозинський перебував у Словацькій Республіці (СР).  СР цікава в українському відношенні зокрема тим, що українці-русини проживають тут на своїх етнографічних землях як автохтонне населення, хоча в той же час, оскільки ця територія не належить Україні, зараховуються до Діяспори. Населення СР становить близько п’яти мільйонів, з яких  приблизно сто тисяч українців-русинів (останній перепис населення подав набагато меншу кількість та поділив українців-русинів  на українців та русинів). Важливою проблемою  у СР є «політичне русинство» – воно стверджує думку про те, що українці та русини -  два різні народи. Словацька влада, посилаючись на давню приказку „divide et impera”, радо ділить українців і русинів. Отже, є дві національні меншини - менші за кількістю та з меншим впливом.

       Перeважна більшість українців проживає в Пряшівському краю (один з сімох країв СР),  в таких центрах, як Пряшів, Свидник та ін.  У Пряшеві знаходиться осідок СРУСР та Генеральне Консульство України. У Свиднику  - надзвичайний Музей Українсько-Русинської Культури, галерея, музей під відкритим небом,  де розташовані церкви, школи та сімейні доми українців з різних сіл Пряшівщини.  Тут же щорічно проходить Фестиваль української культури,  на який з’їжджаються глядачі з усієї СР. Губернатор Пряшівського краю та мер Свидника -  українського походження. Українці мають свої радіопрограми, часописи, журнали,  школи, кляси української мови, державний професійний театр, хори та різні культурні ансамблі. Одначе назви вулиць у місцях скупченого проживання українців не в двох мовах. Епархом греко-католицької церкви є словак.  Фінансові труднощі походять від того, що, хоч держава й фінансує деякі проєкти,  але фондів на адміністрацію немає. Економічний рівень  СР в цілому та матеріальний стан її громадян зокрема  надто бідні для утримання суспільно громадських структур. Громада відчуває, що влада СР намагається її словакізувати, відчутною також є політика латинізації з боку Ватикану.

      Відповідно до програми візиту, відбулися зустрічі Президента СКУ з колишнім Президентом СР Рудольфом Шустером, губернатором Пряшівського краю та мерами міст Пряшів і Свидник. Також у Пряшеві відбулась зустріч з Генеральним консулом України Інною Огнівець. Відносини між Україною та СР нормальні, але стримані. Позитивним явищем є те , що навіть після вступу СР до ЕС, загальний оборот товару між Україною і СР збільшився з балансом  на користь України.  На другий день візиту Президент СКУ перебував у гостях у Президента Европейського Конгресу Українців  Левка Довговича. Відбулась також зустріч з Президією СРУСР, на якій сторони обмінялись інформацією та обговорили проблеми, а також рамки співпраці між СКУ та СРУСР. Прес-конференція викликала велике зацікавлення словацьких засобів масової інформації, зокрема щодо членства СРУСР в СКУ. Уся  інформація широко подавалась у Словацькій Республіці.

     Упродовж візиту Президента СКУ супроводжували Голова СРУСР Іван Лаба,  два його заступники -  Петро Сокол і Павло Богдан та Генеральний консул України і Президент ЕКУ.

    17 серпня 2005 року на Річних Загальних Зборах Ради Директорів СКУ, що відбулися в Харкові, СРУСР був прийнятий до членів СКУ. 

Аскольд Лозинський
Президент
 

                                                                       





 

Музей під відкритим небом у Свиднику.