КАТЕГОРИЧНА МОРАЛЬ ЗАХОДУ АБО ВЛАСНИЙ ІНТЕРЕС

              Вцілому українсько-російський газовий конфлікт стався через те, що холодної зими 2005-2006 року Росія стала наполягати на підвищенні ціни за газ у чотири рази. Україна відмовилась платити таку ціну, у відповідь на що Росія припинила постачання газу, що в свою чергу спричинило енергетичну кризу в Україні та побічні проблеми щодо транзиту газу до Європи через територію України. Західна Європа висловила з цього приводу велике незадоволення. Росія поступилася і відновила постачання газу в Західну Європу, одночасно відрізавши Україні постачання газу з Туркменістану.

Ці події викликали  глибоке обурення, в першу чергу тому, що таким чином Росія намагається втручатись у внутрішню політику України напередодні виборів 2006 року. Все це виглядає як помста Україні за те, що під час минулих президентських виборів було обрано не проросійського кандидата,  і як попередження щодо того, яких саме кандидатів Україна повинна вибирати під час березневих виборів. Заслуговує на увагу й те, що Президент В. Путін запропонував досить неоднозначний компроміс, за яким підвищення цін на газ відтягається на три місяці – якраз до часу проведення нових виборів.

Крім цього, надзвичайне незадоволення на адресу Росії було висловлено за порушення нею європейських енергетичних зобов’язань. Слід наголосити, що цей конфлікт заторкнув не тільки інтереси України й Росії, але й країни Західної Європи, - фактично весь індустріальний світ, оскільки на сьогодні головою Великої вісімки стала Росія.

Повертаючись до стосунків України й Росії,  нагадаємо, що підпорядкованість України Росії тривала більше трьохсот років. Без перебільшення можна сказати, що жодна країна світу не пережила стільки страждань від свого сусіда, як Україна. Однак довгий час Сполучені Штати Америки та інші провідні країни світу не бачили ніяких відмінностей між Україною й Росією у багатьох випадках, у тому числі й таких, як ядерне роззброєння, вступ до Світової Організації Торгівлі та НАТО і т.п. Президенти багатьох країн відвідували Україну тільки принагідно - по дорозі до Москви чи повертаючись назад. Навіть у членстві Великої Вісімки, завдяки територіальному розташуванню, Росії були створені найвигідніші умови. Росія користується привілеями у кожному випадку.

Ця криза стала ще одним іспитом для Заходу. Ми сподіваємося, що урок російського залякування не буде загублений у Західній Європі та у Сполучених Штатах Америки. Політика Росії, здавалося б, не заторкнула далі інтереси Західної Європи, але досить реальною є загроза для України, особливо в ситуації, коли відрізано туркменський газ, що безпосередньо не впливає на Захід. Чи позиція Заходу повернеться до бізнесу, як завжди? Росію не можна ізолювати, але не можна й потурати їй. Є очевидним, що Росія не відступиться від своїх намірів, поки її не зупинять. Тому вже прийшов час наголосити: якщо Росія хоче бути гравцем у цивілізованому світовому суспільстві, вона повинна діяти відповідним чином. Ввічливість, не кажучи вже про міжнародні угоди, є мандатом, який свідчить про повагу до суверенності України. Отож виникає питання – чи обурення Заходу на даний момент,  а можливо, й для наступного покоління, пов’язане з моральними принципами, чи це  просто вияв власного занепокоєння?