за час від 3 листопада 1993 до 2 грудня 1998 р.
мґр. Іроїда Винницька – Голова СКВОР
1.Склад управи вибраної Загальними Зборами СКВОР 3-го листопада 1993 р. під час VІ Конґресу СКВУ/СКУ:
До управи входять “з уряду” всі Голови Краєвих Шкільних Рад – членів СКУ.
2.Наради Управи
В світовому часі відбулося 11 сходин управи, на яких обговорювано біжучі справи і узгіднювано напрямні діяльности. Члени управи були в постійному телефонічному і листовному зв’язку. Секретар Віктор Павленко виготовляв докладні протоколи і своєчасно їх розсилав.
3.Кореспонденція
В світовому часі одержано 126 листів і вислано 245 листів, не включаючи закликів, звернень та особливих привітів.
СКВОРада уважала своїм обов’язком піддержувати всі позитивні прояви, які мали відношення до освіти в Діяспорі, й в Україні та відповідно реагувати на всі негативні, рівно ж подавати своє становище до загального відома української громади. Тому, доручено адресатам, а також подано до української преси, такі письма:
4.Преса
До української преси висилано через канцелярію СКУ статті про діяльність СКВОР, на теми виховання, з життя нашого шкільництва у світі та рецензії на нові видання для дітей і молоді. За звітів час вислано 21 статтю. На жаль діаспорна преса поміщувала їх доволі рідко, часто з великим опізненням. Зате бували передруки у пресі в Україні.
Референт преси Леся Храплива-Щур, вдержувала постійний контакт з наступними дитячими журналами в Україні: “Соняшник”, “Діти Марії”, “Світ дитини”, “Дзвіночок”, “Зернятко”, “Журавлик”, “Ластівка”.
Для вдержання внутрішнього зв’язку та стимулювання співпраці поміж українськими освітянами СКВОРада видає неперіодичний журнал “Відгукніться”. Завданням “Відгукніться” є координувати-пов’язувати виховну дію шкіл і краєвих надбудов, щоб всі взаємно користали із надбань, матеріялів і педагогічного досвіду поодиноких клітин.
Перше число в 1998 р. нарахувало 30 сторінок і було в скромному оформленні. З кожним черговим виданням кількість сторінок зростала, бо з усіх усюдів наспівали все нові, цікаві матеріяли. Об’єм журналу збільшився до 80 сторінок, а наклад від 300 до 600 примірників.
З світовому часі появилося шість чисел журналу і в кожному числі є матеріял під застанову вчителям і виховникам, як наприклад: Виховний ідеал українця, Збереження національної ідентичности, Плекання української мови, Виховання в школі, Рік української родини і інші.
Рубрика: Матеріяли в допомогу та пораду нашому вчительству, містить інформації про нові видання для дітей і молоді, а також перегляд українських педагогічних журналів в світі. Багато уваги і місця в журналі присвячується вістям, які надходять до СКВОР з поодиноких країн : Австралії, Бразилії, Арґентини, Великої Британії, Франції, Німеччини, Канади, Сполучених Штатів Америки, а також Польщі, Румунії, Країн Прибалтики і Пряшівщини.
Подається постійно інформацію про працю Інституту Професійного Розвитку Вчителів (СКВОР) в ділянці освіти в Україні. Передконґресове 13-те число містить допоміжні матеріяли до теми релігійно-морального виховання у сучасних обставинах. Ці матеріяли є дуже потрібні вчителям і виховникам, а також і батькам як в Діяспорі так і в Україні.
Щоб надати виданню естетичного вигляду використано відбитки малюнків – заставок наших мистців, зокрема тих, які творили і творять для дітей і молоді, як: Яреми Козака, Оксани Бошко, Марії Вандер-Верф, Петра Андрусева, Михайла Дмитренка, Ліди Палій. Три числа, своїм мистецьким оформленням, присвячені: Ніні Мудрик-Мриц (10 число); Едвардові Козакові (11 число); Миронові Левицькому (12 число).
Переглядаючи пожовклі сторінки архіву СКВОР, бачимо, що вже від 1967 р., час заснування СКВОРади було намагання мати власне видання для освітян. Одначе щойно весною 1989 р. це стало реальністю, коли обов’язки редактора неперіодичного видання СКВОРади, перебрала на себе письменниця – педагог Леся Храплива-Щур. Завдяки її невтомній добровільній праці появилося вже 13 чисел “Відгуніться”.
Праця редактора і всіх співпрацівників була безплатна – добровільна. Технічні справи полагоджував Віктор Павленко, а розсилкою займалися Уляна Смеречинська і Тереса Стадник. Кошти друку та розсилки роздобувало від меценатів та в дуже малій мірі із заплат та розіслані в Західній Діяспорі примірники. Окрему подяку меценатам – фундаторам висловлювано на сторінках журналу.
З появою першого числа почали надходити заохочуючи відгуки. Під цю пору в архіві зберігаються сотні позитивних відгуків від Казахстану по Австралію. Найбільше значення мав листок для освітян далеких околиць Сходу і Півдня України та Східньої Діяспори.
В кожному числі “Відгукніться” є наступне звернення:
Світова Виховно-Освітня Рада не має ніяких застережень проти вжитку матеріялів, надрукованих у “Відгукніться”, в усіх інших українських виданнях. Навпаки, заохочує їх поширювати якнайдальше та доводити до відома нашого вчительства та громад.
Згідно із цим зверненням багато з друкованого матеріялу попадало на сторінки українських часописів і журналів в Діяспорі і в Україні.
В попередній каденції, весною 1992 р., створено Інститут Професійного Розвитку Вчителів – СКВОРади з метою нести професійну допомогу освітянам України. Започатковано працю літом 1993 року переведенням учительських літніх курсів у Львові, в яких взяло участь 127 освітян з 13 областей України.
В цьому звітовому часі Інститут працював під проводом директорки Надії Луців.
Продовжувано переводити щорічні літні учительські курси, а також розгорнено дві інші форми допомоги освіті в Україні. Перша, це передання освітянам України досвіду, знання і вміння країн Заходу, від якого вони були ізольовані за совєтського режиму. Друга, це передання літератури- писаних джерел, які на протязі довгих літ були недоступні освітянам і дітям України. Координаційними центрами співпраці стали Львів (Центр Освітянських Ініціятив, а також Обласне і Міське Управління Освіти міста Львова) і Торонто (Інститут Професійного Розвитку Вчителів – СКВОР).
1.Учительські Курси
Програми курсів включали: методи навчання мови в початкових клясах, навчання української мови, як другої мови (тільки в Одесі), методи навчання краєзнавства і природознавства, економіка, методи навчання історії у вищих клясах, психологія, індивідуалізація навчання в початкових клясах і курс для адміністраторрів та директорів шкіл.
Викладачами з Канади були: Мірка Вербови-Онух, Оксана Винницька, Галина Дитиняк, Іраїда Лавришин, Андрій Мельник, Валентина Курилів, Богдан Колос, Володимир Лучків. Координатором курсів на протязі шести років була Надія Луців. Всі викладачі з Канади працювали безплатно, на громадських засадах.
Викладачі літніх курсів з Канади постійно підшукували і підготовляли спів – викладачів з України, які в майбутньому самостійно переводили б подібні курси. Кожного року число спів викладачів збільшувалося і тепер начислює 12 викладачів. Ще в цьому році вони самостійно започаткують ще й одні учительські курси в Севастополі та Криму.
Всі курси СКВОР переводилися при співпраці з місцевими освітянськими інституціями в Україні. А саме: Обласними і Міськими Управліннями Освіти, з Інститутом Удосконалення Вчителів, Центрами Післядипломної Освіти; установами, які уповноважені акредитувати курси і признавати кредити учасникам. У висліді такої співпраці 720 учасників отримали дипломи підвищення кваліфікацій.
При нагоді курсів в Тернополі (1997р.) і в Хмельницьку (1998 р.) учасники видали одноднівку, в якій висловили свої дуже позитивні думки про те, як багато вони з курсів скористали і про викладачів.
…Курси незвичайні, цікаві. Тут підказали нам шляхи перебудови навчально-виховного процесу…
…Дані курси відкрили нам шляхи повернення до особистості, підказали, як виховати творчу людину, позбавлену комплексів, вільну у спілкуванні…
…Форми навчання на курсах виробляють практичні вміння…
Цікаве явище: В Одесі деякі учасники курсів виявили бажання, щоб курси переводилися російською мовою. Це дало нагоду з’ясувати, що важливим завданням викладачів з Канади (з яких більшість роджена за межами України) є причинитися до відродження національної свідомости та піднесення престижу української мови в Україні. До кінця першого тижня 99% курсантів перейшло на українську мову. Під час закінчення курсів учасники висловили вдячність, що викладачі з Канади допомогли їм спілкуватися, а навіть переставитися на думання по українському.
2.Учительські Семінарі
На запрошення Львівського Міського і Обласного Управління Освіти переведено, під час шкільного року, ряд семінарів з окремих предметів для вчителів Львова.
3.“Лицем до дитини”
В системі Львівської освіти широко розгортається праця над введенням проекту “Лицем до дитини”, що основується на сприянню індивідуального розвитку в дитячому садочку та індивідуалізації навчання в початковій школі. Принципи навчання “Лицем до дитини” розроблені Оксаною Винницькою у співпраці з львівськими учителями. Оксана Винницька є членом – основоположником Інституту Професійного Розвитку Вчителів і від 1993 р. вона живе у Львові й працює з вчителями Львова над удосконаленням і впровадженням цього підходу до навчання. Курси, на яких вишколювалися учителі за принципом “Лицем до дитини”, закінчило понад 200 вчителів і 60 вихователів садочків міста Львова. Під цю пору уже в 20 школах Львова навчання провадиться за цим принципом. Опрацьовано ряд навчальних матеріялів і переведено три підсумкові конференції.
4.Стажування освітян з України в Канаді
В світовому часі вісім освітян зі Львова відбули стажування в державних та українських – суботніх школах Торонта.
СКВОР спільно з УПЛДМ виготовила два звернення До Батьків, Учителів, Керівників Освітніх і Культурних Установ і Міністерств в Україні. В цих зверненнях висловлено признання за успіхи здобуті Молодою Державою, але рівночасно і стурбованість моральним занепадом суспільства в сучасній Україні.
Звернено особливу увагу на те, що основним філософічним моментом старої системи було відкинення і заперечення важности ролі індивіда у творенні правового суспільства. Навпаки прямо безмежним було акцентування ролі колективу і колективізму. Натомість для успішної дії правового демократичного устрою необхідно виховувати почуття особистої відповідальности за долю і правопорядок суспільства. Наголошено важність високих стандартів чесности і моралі – однакових і для міністра, і для робітника. І вкінці спрямовано заклик, до Церков стати джерелом енергії і натхнення у справі піднесення моралі й духовости нації в ситуації, коли ці чесноти не пошановані навіть на офіційних щаблях суспільства.
Перше звернення в скороченій формі видано з нагоди ІІ-го Всесвітнього Форуму Українців в Києві і розповсюджено серед учасників. Друге, більш обширне, дано з нагоди шкільного року 1997/1998 і розіслано на 100 адрес української преси в Україні і на всі адреси української преси в Діяспорі. Повний текст звернення залучений до звіту.
Розповсюдженням Заклику займалася ініціаторка і душа проекту референт зв’язку СКВОРади Любомира Крупа, звіт з її праці залучений.
Започатковано збирання адрес і даних про поодинокі школи в Діяспорі. Ціль, це створення довідника у форм і комп’ютерної бази, яка уможливить безпосередній контакт між школами і вчителями поодиноких предметів.
Зібрано дані про 40 шкіл:
Арґентина – 4;
Бразилія – 1;
Велика Британія – 1;
США – 13;
Канада – 15;
Польща – 4;
Румунія – 1.
До всіх зголошених шкіл вислано книжкові дарунки та 12 число “Відгукніться”. Збирання даних продовжується і тим займається Мірка Вербови-Онух.
1.Українські працівники Літератури для Дітей і Молоді – УПЛДМ
Співпраця СКВОР з УПЛДМ була постійна і взаємно доповнююча. В журналі “Відгукніться” поміщувало дані про видавничу діяльність УПЛДМ, підтримку акції “Серце і книжка”, а в 11-му числі “Відгукніться” присвячено 15 сторінок 50-літтю їхньої діяльности.
В свою чергу УПЛДМ постачали свої видання у великих кількостях на освітню працю СКВОР в Україні покриваючи всі з тим пов’язані витрати. Тисячі книжок дарованих УПЛДМ СКВОРада розповсюдила в Україні.
Виготовлено спільне Звернення – гляди ІV повище.
2.Світова Федерація Українських Жіночих Організацій – СФУЖО
Завдяки активній допомозі СФУЖО впроваджено в жіночих журналах кутки порад на виховні теми, які провадила Любомира Крупа. На жаль через брак відгуку їх появу припинено.
Управа СФУЖО подарувала СКВОР частину накладу книжок “Говорить Четверте Покоління – Голод 1933 Моїми Очима” і “Чорний Біль Чорнобиля”. По 900 примірників книжок передано для шкіл в Україні. По 100 примірників задержано для шкіл Діяспори. Ці незвичайно цінні видання СФУЖО допоможуть учням зрозуміти і відчути важність двох великих трагедій нашого народу спричинених окупантом.
3.Суспільна Служба СКУ
Постійно підтримувано акцію Суспільної Служби “Однодоляровий Фонд” – міщено численні заклики у “Відгукніться” заохочуючи наші школи включитися в цю акцію. (Докладніше в залученому звіті Любомири Крупи.)
4.Союз Українок Америки
СКВОР передала СУА 48 примірників свого видання “Хрестоматія Тисячоліття Хрещення Руси – України”. Ці книжки були вручені в Україні, як нагороди найстаршій віковій групі учасників конкурсу СУА “Родина 1994 р.”.
5.“Діти Чорнобиля” в Торонто і “Надія” у Львові
Інститут Професійного Розвитку Вчителів – СКВОР допоміг Фондові “Діти Чорнобиля” в Торонто зорганізувати при осередку “Надія” у Львові (двічі 1995 і 1997 р.), курси для вчителів / вихователів, які працюють з дітьми хворими на церебральний параліч.
Це вперше взагалі в Україні допущено думку про можливість навчання дітей, що хворіють церебральним паралічем. Вже можна твердити, що ці курси стали переломовим моментом в освіті дітей “калік”.
6.Шкільна Рада КУК – Торонто
В 1994 р. Шкільна Рада КУК – Торонто у співпраці зі СКВОР проголосила конкурс для молоді на тему: “Рік Української Родини”. Конкурс пройшов успішно – участь 20 школярів.
На запрошення Шкільної Ради, Інститут Професійного Розвитку Вчителів перевів (1995 р.) методичний семінар для вчителів Торонта і околиці; учасників 85 із 22 шкіл. Від Шкільної Ради під головуванням Люби Зараски, одержано кілька разів фінансову допомогу. Зокрема: у влаштуванні Виховної Сесії на VІ- му Конґресі СКУ (1993 р.), у виданні “Відгукніться” та частинне покриття коштів стажування освітян з України.
Всі члени СКВОР працювали на добровільній базі. Необхідні фінансові витрати як видання “Відгукніться”, пошта і т.п. оплачувалися з фондів, що їх СКВОР отримувала на свою діяльність частинно з бюджету СКУ, а також від поодиноких осіб і організацій з терену Канади. Що до праці в Україні, то управа СКВОР постійно слідкувала за можливостями отримання канадської урядової допомоги, постійно виповнювано аплікації на різні урядові дотації, а що багато із них були успішні, то це дало змогу оплатити кошти подорожей в Україну і розгорнути там працю.
Фундатори праці СКВОР:
Фундатори курсів в Україні:
Без ВАШОЇ фінансової допомоги праця СКВОР була б неможлива. ЩИРА ВАМ ПОДЯКА!
Меценат: пані Ірена Пристайко – Фонд шкільних підручників
Через Світову Фундацію пані Ірена Пристайко, від 1992 до 1998 р., передала на видання шкільних підручників в Україну суму $13,500.00. Ці гроші СКВОР передавала в порозуміння з жертводавцем малими сумами на опрацьовання тих підручників, над якими є пророблена відповідна праця і які є визнані Міністерством Освіти України, бо тільки такі будуть допущені до шкіл України. До тепер фонди пані Пристайко допомогли в появі 3 томів Довідника з історії України і підручника для середніх шкіл “Нариси історії України: Творення модерної української нації”.
Ми вдячні, що пані Пристайко виявила до нас довір’я і доручила цю справу СКВОР, докладаємо всіх зусиль, щоб це завдання якнайкраще виконати. Віримо, що пані Пристайко послужить прикладом нашим організаціям і надбудовам, що хочуть допомогти освіті в Україні і вони також звернуться о співпрацю до СКВОР.
Управа СКВОР діяла згідно з резолюціями VІ-ої Виховної Сесії СКВОР, VІ-го Конґресу СКВУ/СКУ з листопада 1993 р. Згідно з резолюціями СКВОРада намагалася сповняти ролю центру інформації для всіх українських освітян. Ви давано “Відгукніться” і ведено акцію допомоги освіті України. НА жаль не вдалося наладнати координації праці авторів для осучаснення програм, підручників, навчальних матеріалів, як було подано в резолюціях.
Будучи головою СКВОР я була рівночасно і членом Президії СКУ, що зобов’язувало мене до участи в праці і сходинах Президії СКУ. Під час моєї відсутности з терену Канади, мене заступала Таня Онищук – перший заступник, за що я їй складаю щиро подяку. В 1994, 1995, 1996 рр. я перебувала, по два місяці в Україні, на державній канадській програмі “Люди до Людей”. Користаючи з мого побуту в Україні, я відвідала деякі освітянські установи і взяла участь в освітянських імпрезах.
1994 р.
1995 р.
1996 р.
Я особисто вдоволена з того, що на протязі 10 років я мала змогу бути головою СКВОР і брати участь в праці СКУ. Не вдалося зробити всього, що хотілося – шкода, але наші завдання в сучасних обставинах просто не мають меж, тому годі говорити про повне виконання своїх обов’язків. Співпраця з усіма членами управи СКВОР була зразком взаємного зрозуміння, пошани та піддержки, які й були визначними стимулами до праці. Треба зазначити, що СКВОР не втратила у СКУ свого престижу, який здобули наші попередники і з цього я вдоволена, а за всіх моїх співробітників – членів Управи СКВОР горда – велике Вам Спасибі.