Євген Юзва (голова УЦР в Арґентинській Республіці)
Юрій Данилишин (секретар УЦР в Арґентинській Республіці)
На території Аргенини товариства розвивають свою діяльність суботніми (деколи буденними) засіданнями, організуючи час від часу поминальні свята – відзначення…
В тижневу діяльність включаються суботні школи, де молоді мають можливість придбати знання української мови та культура взагалі. Вся діяльність розвивається на громадській основі, в крайному випадку товариства покривають кошторис поїздок співпрацівників.
Після проголошення самостійності значна кількість старших віком осіб почала вивчати українську мову із наміром поїздки до родичів в Україну.
Асиміляційні процеси ускладнюють що раз більше виховання молодшого покоління – придбання знань про Україну, про національні та релігійні традиції, про Українську культуру залежать від батьків (в багатьох випадках 5 – 6 поколінь), які не все мають можливість і знання – потрібно зазначити що в багатьох випадках це мішані подружжя.
На загал середовище не сприяє, краще сказати іґнорує, навчання та вивчення культурних надбань наших предків. На коли в попередніх роках виявлення знань про інші культури уважався «екзотичним» в останніх роках почався «рух», який відмічує систему вартостей емігрантського руху попереднього століття.
Українські товариства і установи не одержують ніякої державної помочі (ані грошової ані інтелектуальної) для поширення української культури – все залежить від малої горстки людей, які жертвують свій час для добра справи.
Із звіту Української Центральної Репрезентації в Арґентинській Республіці (УЦР) поміщеного у «Збірнику звітів» Річних загальних зборів Світового Конґресу Українців. 20 – 21 серпня 2009 р.