за час від грудня 1993 до жовтня 1998 року
Любомира Крупа – Представник Секретаріату СКУ і Референт зовнішніх зв’язків
В засяг праці діловода входили такі аспекти:
Участь в засіданнях Президії СКУ в 1994, 1996 і 1998 роках.
Репрезентація та привіт на святкування 50- ліття журналу “Наше життя”, вересень 1994 р.
Загальні збори Шкільної Ради США, червень 1996 р.
Педагогічний семінар підвищення кваліфікації вчителів організований УВУ у Львові, жовтень 1997р.
Відвідини школи-інтернату для дітей з церебральним паралічем “НАДІЯ” у Львові, жовтень 1997 р.
Відвідини школи та зустріч з вчительками школи з методою “Лицем до дитини”, заініційованою членом СКВОР Оксаною Винницькою, жовтень 1997 р.
Контакт з представниками (директорами чи вчителями) шкіл в Україні, допомогу яким дає акція “Доляр для України” (Комітет Однодолярового Фонду в США, Нью Джерзі).
Контакт за школою Монтесорі, директоркою О. Михальчук в Києві, статті про цю першу, цього типу в Україні, школу до преси.
Контакт та допомога в школі Чумарної у Львові, стаття до преси.
Дописи до преси на виховно-освітні теми, а теж на тему заанґажовання шкільної молоді до акцій допомоги школам в Україні.
Участь у формі гості в 10-денному семінарі для справ торгівлі жінками, спонзорованому американською організацією “Гармоні” за піддержкою уряду США і організованому для представників урядових установ України, точніше 20-ти представників, з яких 18 жінок державного та обласних міністерств України для справ сім’ї та молоді, організації “Спадщина”, товариства боротьби з торгівлею жінками “Страда” та других представників громадських установ України. При цій нагоді була добра нагода для нав’язання дружніх знайомств та запізнання їх з нашим проєктом “ЗВЕРНЕННЯ”, в висліді чого сотні листівок полетіли в Україну. Семінар відбувався в Нью Джерзі, в місяці вересні 1998 року.
“Куток Порад” на виховні теми в жіночих журналах “Нове життя”, “Жіночий Світ”, “Промінь”,”Наша Дорога” ведено попередню каденцію і в цій каденції до половини 1994 р
Проект “ЗВЕРНЕННЯ” до Батьків, Учителів, Керівників Освітніх і Культурних Установ і Міністерства в Україні” був інспірований почуттям радости відродження української Держави, але рівночасно стурбованістю морального занепаду суспільства. В заклику звертається увагу на необхідність виховувати в молодого покоління почуття особистої відповідальности за долю і правопорядок суспільства, на важливість високих стандартів чесности і моралі- однакових і для міністра, і для робітника. Теж в ньому заклик до Церков стати джерелом енергії і натхнення у справі піднесення моралі й духовости нації в ситуації непошанованих цих чеснот членами владних структур.
Перший заклик в скороченій формі поширено серед учасників ІІ-го Всесвітнього Форуму Українців в Києві, серпень 1997 р., а другий, більш обширний дано з нагоди шкільного року 1997/1998 і розіслано на 100 адрес української преси в Україні і на всі адреси української преси в діяспорі.
За час від серпня 1997 року до жовтня 1998 року ЗВЕРНЕННЯ, числом 19,070 (дев’ятнадцять тисяч сімдесят листівок) розіслано для поширення серед освітніх та громадських установ, освітян та батьків. Поширювання здійснюється за допомогою товариств “Просвіти” в поодиноких містах, при нагоді вчительських курсів та семінарів середніх та вищих ступнів, за поміччю знайомих та друзів, які перебувають в Україні, а головно за участю ентузіястів – вчительок, які вірять в відродження української людини.
На сьогодні ЗВЕРНЕННЯ поширилося в таких областях та містах: Івано- Франківській, Львівській, Тернопільській, Херсонській областях та містах: Києві, Харкові, Запоріжжю, Дніпропетровську, Херсоні, Миколаєві, Цюрупинську, Одесі, Полтаві, на Криму в Євпаторії та Семферополі, і в Галичині у Львові, Івано-Франківську, Коломиї, Стрию, Бучачі. Рівно ж наш заклик доходить до містечок та сіл, куди Комітет Однодолярового Фонду в Нью Джерзі періодично від років висилає допомогу школам та багатодітним сім’ям.
На цьому проєкті була зосереджена вся моя увага і праця останнього року каденції. Його, на мою думку, може в дещо зміненій формі , слід обов’язково продовжити, бо виявилось, що думки й поради висловлені в ньому взагалі були прийняті освітянами щиро й приязно. Значить, ми, в якійсь мірі, допомагаємо Україні у відродженні її суспільства. Поширювання ЗВЕРНЕННЯ слід продовжити для охоплення якнайширших мас громадськості.
Працю над реалізацією проєкту ЗВЕРНЕННЯ фінансовано: з бюджету СКУ, УПЛДМ і з особистих пожертв поодиноких громадян.
З виховно-освітніх та гуманітарних спонук нав’язано близький контакт з Радою Суспільної Служби і для поширення одної з її акцій – Доляр для України.
Головними мотивами, крім гуманітарного, були такі:
З думкою поширення акції Доляр для України серед шкільної молоді та молодіжних організацій було вислано інформаційні заклики до Шкільної Ради США, до Крайового Проводу Пласту, до журналу Рідна Школа та до преси. Рівно ж, при різних нагодах – вчительських з’їздах, загальних зборах ШР та інших оказіях заохочувано до активізації в цій акції. Успіх був не надзвичайний. На сьогодні в США зактивізувалося від 1993 р. три школи українознавства, один гурток пластунів юнаків (в Ньюарку) і один Комітет Однодолярового Фонду.
В обличчі щораз критичнішої економічної ситуації в Україні все ж таки варто дальше заохочувати діяспорні виховно-освітні одиниці включитися в добродійну акцію – так для добра України, як і для морального добра молоді в діяспорі.
В звітовому часі я брала тричі участь в засіданні президії СКУ – 1994, 1996, 1998 і в засіданнях управи СКВОР двічі, зв’язок з якою був частий, творчий і дружній. За це, головно голові Іроїді Винницькій та секретареві Лесі Щур моя щира подяка за співпрацю, яка була не тільки обов’язком, але й приємністю!