Звіт з праці Світової Виховно-Освітньої Ради
за час від 2 грудня 1983 р. до 26 листопада 1988 р.
Проф. Роман Дражньовський – Голова СКВОР-и
У цьому році минає двадцять літ від заснування СКВОР-и, тому звіт Управи буде охоплювати не тільки працю в цій каденції, але й також короткий нарис діяльности попередніх Управ.
Згідно з рішенням Світової Виховно-Освітньої Сесії, яка відбулася в рамах Першого Світового Конгресу Вільних Українців в листопаді 1967 р. в Нью- Йорку, Тимчасова Координаційна Виховно-Освітня Рада скликала до Торонта на 18 і 19 травня Пленум.
Рішенням цього Пленуму обрано першу Управу СКВОР-и, яка діяла від 1968 до 1970 р. у такому складі:
- Голова – д-р Б.Н. Білаш, Вінніпеґ, Канада
- 1-ий заступник голови – мґр. З.Зелений, Канада
- 2-ий заступник голови – д-р Б. Стебельський, Торонто, Канада
- 3-ій заступник голови – проф. д-р Е. Жарський, Нью- Йорк, США
- 4-ийзаступник голови – мит. прот. о.О.Мицик, Бавнд- Брук, США
- 5-ийзаступник голови – О. Кузьмич, Буенос- Айрес, Арґентіна
- 6-ий заступник голови – проф. д-р І. Марченко, Дербі, Великобрітанія
- секретар – К.Паліїв, Торонто, Канада
- секретар – ред.В. Леник, Мюнхен, Німеччина
- секретар – Р.Франко, Саскатун, Канада
- скарбник – Б. Гнатиків, Ст. Кетерінс, Канада
- Контрольна Комісія – Н. Когуська, Вінніпеґ, Канада
- Контрольна Комісія – В.Верига, Торонто, Канада
- Контрольна Комісія – В. Педенко, Ст. Кетерінс, Канада
Вже в перших роках свого існування СКВОР-а під головуванням д-ра Е. Жарського працювала над низкою корисних проєктів, хоча б згадати «Виховний ідеал і Виховна Система», тема ще й нині дуже актуальна.
Створено Науково-Дослідну Комісію, головою якої обрано проф. І. Головінського. Комісія приготовила і відбула численні наукові конференції при співучасти Соціологічного інституту, Головної Пластової Булави та інших установ. Вже тоді стверджено, що “координація виховної ідеї не ввійшло ще на такий шлях, щоб вповні відповідати своїм завданням” (1)
Вже тоді підкреслювано проблему національної тотожности в діяспорі.
Для ведення навчально- виховної праці на протязі цих двадцяти років завжди знаходилися люди доброї волі, що посвячували свій час.
Вичислюючи поіменно членів першої Управи СКВОР-и і включаючи всі інші Управи разом з теперішньою, я хочу в цю двадцяту річницю існування СКВОР-и зложити щиру подяку членам і усим тим, що причинилися своєю працею у ділянці навчання і виховання молоді. Також хочу згадати пам’ять тих членів, що вже відійшли.
Свідомі значення рідношкільного навчання і виховання молоді, член попередніх Управ, як і теперішньої, працювали на добровільній базі з любови до молоді та почуття обов’язку перед українською спільнотою. Свій час вони ділили і працею на хліб насущний, часто в такому порядку. Якраз брак часу і ще більший брак фінансової допомоги та належного зрозуміння у громаді унеможливлювали здійснювати корисні, а то й конечно потрібні проєкти. У висліді наше рідношкільне навчання, як і виховання молоді, не є на такому рівні, як повинно бути. До чого може довести байдужість громади, брак фондів і добре вишколених педагогів, нехай послужить приміром шкільництво і виховання молоді в США. Під теперішню пору в цій країні “добробуту” начислюють понад 40 мільйонів неграмотних – жахливий “успіх”.
Для нашої спільноти загроза ще більша, бо втративши молодь або її велику частину, дальше існування громад, а з тим і всіх надбань, стоїть під знаком питання. Навчально- виховна праця, головно в ділянці національній, не може довше залишатися без помочі всієї нашої громади.
На цю тему часто появлялися дописи і навіть добрі поради, але прикро, що не було конкретних порад, як розв’язати такі численні проблеми у цій ділянці і хто це має зробити. Відсилати до СКВОР-и чи до Шкільних Рад – це зайва витрата часу, бо, як вже було згадано, у них бракує сил до праці і фондів на покриття навіть мінімальних видатків, які часто і так оплачують особисто члени Управ.
Розв’язка цих складних навчально-виховних проблем не може бути зроблена імпровізацією чи доривочною працею, як це тепер практикується.
Координоване плянування всіх ділянок шкільництва і виховання фаховими силами, задовільна фінансова база та співпраця шкіл, батьків, церкви і організацій молоді – це єдина запорука успішної розв’язки складних питань, перед якими стоїть наша молодь. Добрим приміром може послужити наполеглива праця проф. Петра Ґоя, голови Фундації УВУ. Він зумів зацікавити молодь теперішніми актуальними проблемами, які мають коріння в минулому. Проєкт “Стежками Батьків” добре відомий серед молоді, і щороку десятки студентів користають з нього.
Старанно плянованою і добре підготованою подорожжю по Европі проф. Ґой навчає студентів про причини наших поселень поза Україною, дає змогу студентам запізнатися з життям наших громад; також студенти мають змогу навчатися в Українському Вільному Університеті і там зустрічатися з українськими студентами з інших країн. Як доказ успішности можуть послужити проєкти “Дахов” і “Монте Касіно”, запляновані і зреалізовані учасниками “Cтежками Батьків”.
Це коротке насвітлення праці попередніх Управ і обов’язків, з якими СКВОР-а зустрілася, дасть для сторонніх кращий вгляд і зрозуміння, що було можливим осягнути в цій каденції.
Теперішня Управа була вибрана Загальними Зборами СКВОР-и 2 грудня 1983 р. під час 4-го Конґресу СКВУ в такому складі: проф. Роман Дражньовський, п-і Люба Крупа, мґр. Богдан Голинський, мґр. Віктор Педенко і мґр. Іван Кузів.
На першому засіданні Управи уточнено працю на базі прийнятих резолюцій та проєктів, запропонованих членами. Виявилось, що склад Управи не може ефективно працювати в такому малому числі. Тому рішено запросити людей з довголітньою практикою у ділянці шкільництва і виховання молоді. На співпрацю погодилися такі особи: інспектор Іван Боднарчук, пані Тоня Горохович і мґр. Надя Трач.
Одним з перших проєктів було посилення співпраці СКВОР-и Комісіями і Радами СКВУ, поодинокими членами СКВОР-и, організаціями молоді та установами, які працюють і ділянці шкільництва і виховання молоді. Рішено вислати листи до Наукової Ради, Ради Культури з пропозицією відбути засідання в справі назовництва і правопису. Проблеми у тих двох ділянках не нові і надзвичайно ускладнюють навчання в школах українознавства. Від згаданих Рад не одержано відповіді.
Рішено також звернутися до КУМО і СФУЖО, щоб посилити співпрацю. Про висліди співпраці буде подано у дальшому звіті.
На одному з перших засідань Президії СКВУ стверджено що ще не всі Ради і Комісії мають одобрені Секретаріятом СКВУ правильники, і тому ці Ради чи Комісії не можуть працювати в системі СКВУ. Виявилося, що СКВОР-а такого правильника не мала, хоч існував діючий правильник. Управа звернулася до Комісії Правильника з проханням поробити потрібні зміни у діючому правильникові, беручи до уваги пропозиції членів. Поправлений правильник Управа передала до Секретаріяту СКВУ правильник СКВОР- и продискутовано і прийнято.
Спільні учительські конференції, чи то крайові, чи міжкрайові, конечні для виміни нових навчальних метод, навчальних матеріалів та кращого ознайомлення учителів з проблемами виховання учнів. Тому що в таких конференціях бере участь велике число учителів, виміна думок є багата і корисна Конференції, обмежені до малих реґіонів, мають далеко менший вплив на вчителів, бо тематично і чисельно вони дуже обмежені. Однак навіть і реґіональні конференції вимагають часу, опрацювання і фондів, тому з економічного погляду (фонди і час) вони себе не оправдують. Беручи це під увагу, Управа звернулася до д-ра Б.Н. Білаша, д-ра Є. Рослицького і д-ра Є. Федоренка, щоб продискутувати можливості спільної конференції учителів і виховників Канади і США. Брак фінансів унеможливив реалізування цього проекту.
Згідно з резолюцією Загальних Зборів СКВОР- и мґр. Б. Голинський запропонував проробити старання відновити Світове Об’єднання Педагогів Шкіл Українознавства. Він був уповноважений приготовити потрібні матеріяли, що і виконав, та розіслати через Секретаріят СКВУ на подані адреси. З терену не одержано ані одної відповіді.
Рішено проаналізувати потребу бібліоґрафії навчальних підручників для шкіл українознавства. Вартість і потребу бібліоґрафії часто недооцінюють, а це одна з підстав у наукових працях. У нашій навчально- виховній ділянці це конечна інформація про існуючі навчальні підручники, як для учителів, так і для учнів. Учительські конференції звичайно доміновані двома питаннями, а саме: вишколом учительських кадрів і браком підручників. Це доказ того, що така бібліоґрафія потрібна. Інший, не менш важливий аспект бібліоґрафії потрібна. Інший, не менш важливий аспект бібліографії – це історично-джерельна вартість. Сотні педагогів присвячували роки свого життя, щоб дати нашій дітворі навчальні посібники. Якраз бібліоґрафії віддзеркалюють їхній вклад праці, а тим самим і живучість нашого шкільництва. Мґр. В. Педенко очолив Комісію видання бібліоґрафії підручників, уживаних в школах українознавства. Уточнено тематику і форму бібліоґрафічної інформації. Управа в цій каденції присвятила найбільше праці виданню для відзначення Тисячоліття Хрещення України. Проєкт запропонував пані Л. Крупа, секретар Управи СКВОР-и. Вибір матеріялів мав зосередитися на таких ділянках: релігійна, історичних подій, літератури, архітектури, мистецтва, народних звичаїв та впливу християнства на їх дальший розвиток. Видання було продумане для шкільної молоді і організацій молоді. Метою ведення було приготувати молодь до зустрічі цього великого ювілею, його зрозуміння і значення для українського народу. На головного редактора було рішено запросити мґр. Лесю Храпливу-Щур, на що вона й погодилася.
Як звичайно з виданням, і редактор, й інші члени Управи мали надзвичайно багато праці. Видання появилося в 1987 р. під заголовком “Хрестоматія Тисячоліття Хрещення Руси – України”. Видання було дуже позитивно рецензоване в пресі, за винятком негативної статті “мовного редактора”. Мґр. Храпливій-Щур Управа СКВОР-и висловила щиру подяку за її віддану працю у виданні Хрестоматії і численним жертводавцям за частинне покриття коштів видання.
З нагоди Тисячоліття Хрещення України СФУЖО видало наліпки на книжки. СКВОР-а їх поручила школам і масово розповсюджувала. Для кращого зрозуміння існуючих проблем у шкільно-виховній ділянці і можливостей їх розв’язки Управа заплянувала і провела 2 листопада 1985 р. семінар в часі Пленарної Сесії Секретаріяту СКВУ. Участь у семінарі взяли такі прелеґенти: д-р Е. Федоренко – Огляд шкіл українознавства в США і прогнози на майбутнє; інспектор І. Боднарчук – Огляд шкіл українознавства в Канаді, і продовження цієї теми: дир. Таня Онищук – Погляд у майбутнє; д-р М. Павлишин – Українське шкільництво в Австралії; п. Л. Крупа – Співпраця шкільних, церковних і громадських чинників – акутна проблема сьогоднішнього і завтрішнього; проф. П.Ґой – Виховання молоді та її вклад у розвиток української громади на прикладі “Стежками батьків”; д-р І. Річардсон – Виховання дітей, збереження української мови в двомовному середовищі. Відчитано також частину звіту п. М. Когута з Бельгії, де була мова про розвиток шкіл українознавства в тій країні. Семінаром проводив проф. Р. Дражньовський.
Згідно з рішенням Управи почато організацію комісій для праці в таких ділянках: Комісія плекання української мови; Комісія виховно-навчальних питань; Комісія шкільництва. Дотепер оформилася Комісія виховно-навчальних питань у такому складі: мґр. Надія Хайнацька працює над темою – Дім і школа у вихованні і навчанні молоді; п. Люба Крупа – Церква і організації молоді у вихованні нашого доросту; мґр. Олена Прийма – Довкілля й існуючі виховно-навчальні проблеми та можливості їхньої розв’язки; д-р Іванна Річардсон – Мішані подружжя і їхнє місце в українській громаді; проф. Роман Дражньовський – Значення і потреба національного виховання української молоді.
Частинно закінчено проєкт видання серії прозірок з тематикою Тисячоліття Хрищення України. Проєкт очолила д-р Дарія Маркусь. Праця охоплює таких п’ять розділів:
а) Ранній Київ – дохристиянські часи, 44 прозірки;
б) Город Володимира Великого, 36 прозірок;
в) Город Ярослава, 44 прозірки;
г) Печерська Лавра, 54 прозірки;
ґ) ще не опрацьовано;
д) Золотоверхий Київ, 44 прозірки, частинно опрацьований.
До кожної прозірки виготовлений текст-пояснення, і це уможливлює учителям користуватися прозірками за їхнім пляном.
Управа, готуючись до 5-го Конґресу СКВУ, намітила крім загальних зборів, відбути і семінар.
Підсумовуючи працю Управи в цій каденції, можна ствердити, що такі запляновані проєкти не були реалізовані. Спільна конференція з КУМО не відбулася, бо члени КУМО, помимо кількох засідань з Управою СКВОР-и, не могли знайти людей до праці. Брак фондів змусив Управу відкласти видання манускрипту проф. І. Головінського на тему “Українські діти і молодь в діяспорі”. Таке видання не тільки цікаве, але в наших обставинах конечне.
Брак фондів не дозволив відбути з’їзд виховників-вчителів Канади і США.
Запляновано і частинно закінчено: організацію Комісії плекання української мови, виховно-навчальних питань, шкільництва; видання прозірок з тематикою “Тисячоліття Хрещення України”; виготовлення бібліоґрафії і навчальних посібників у школах українознавства. Запляновано і закінчено: розповсюдження наліпок до книжок, видання СФУЖО; видано двомовну афішу “Для добра ваших дітей”.
Приготовано і проведено семінар на виховно-шкільні теми. Приготовано і передано до затвердження Правильник СКВОР-и. Приготовано і видано “Хрестоматію Тисячоліття Хрещення України”.
Для більш успішної праці конечно потрібна допомога з терену, тому звертаюся до членів СКВОР-и посилити співпрацю.
Членам Управи висловлюю подяку за їхній вклад праці, а Секретаріятові СКВУ – за фінансову допомогу.
(1) Другий Світовий Конґрес Вільних Українців. Матеріяли. Видання Секретаріяту СКВУ, Торонто, Нью- Йорк, Лондон, 1986, ст.113.