⁠Миколі Леонтовичу – 146. Пишаємося Щедриком!

13 грудня виповнилося 146 років з дня народження видатного українського композитора та громадського діяча Миколи Леонтовича. Світовий Конґрес Українців (СКУ) долучається до українців в Україні та у всьому світі у відзначенні річниці з часу народження українського маестро, батька геніальних хорових мініатюр, створених на основі фольклорних джерел, автора знаного у всьому світі “Щедрика”.

Творча й громадська діяльність Миколи Леонтовича відіграли одну з ключових ролей у становленні й розвитку українського музичного мистецтва, а також долучила українську музичну спадщину до світового культурного контексту.

Народжений у сімʼї священника на Поділлі, Леонтович здобував початки музичної освіти у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі, а також керував хором семінаристів. Любов до української народної пісні українському композиторові прищепила мати. 

У 1887 році Леонтович вступив до Немирівської гімназії. Втім, згодом батько перевів його до Шаргородського початкового духовного училища через брак коштів. Згодом Леонтович навчався музики в Подільській духовній семінарії, де опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, а також почав обробляти записані народні мелодії. Взірцем для Леонтовича були обробки батька української музики – Миколи Лисенка. Після семінарії митець вчителює в сільських школах, самостійно вдосконалює музичну освіту і  створює самодіяльний симфонічний оркестр.

У 1901 році виходить перший збірник пісень з Поділля, а в 1903 році Леонтович випускає другий – з посвятою Лисенкові. У 1904-1905 роках, під час літніх канікул, Леонтович складає іспити на звання регента хору у Петербурзькій придворній капелі. Згодом митець переїжджає на Донеччину і стає викладачем співу та музики в місцевій залізничній школі. 

Окрім професійної діяльності, Леонтович стає голосом українців того часу. Під час революційних подій 1905 року він організовує хор робітників, що виступає на мітингах проти російського самодержавства. Громадська позиція Леонтовича не залишилася без уваги – поліція почала відстежувати митця, тому він змушений повернутися на Поділля, у місто Тульчин. Там Леонтович викладає музику в єпархіальному жіночому училищі та в свої 24 роки пише першу редакцію  “Щедрика”, а в 1916-му році з хором Київського університету виконує фінальну версію композиції, що згодом здобула світовий успіх.

У ніч на 23 січня 1921 року, у селі Марківка Подільської губернії, Миколу Леонтовича вбили пострілом з обрізу. До свого світового визнання він не дожив кілька місяців. Пізніше стане відомо, що вбивство українського генія організувала повітова підпільна більшовицька організація. 

Нині, коли українського “Щедрика” знає увесь світ, ми закликаємо памʼятати про його автора – видатного українця Миколу Леонтовича – й берегти розуміння про ціну того, що український голос звучить вільно.