
Енн Епплбом, американсько-британська журналістка, історикиня й письменниця, авторка для The Atlantic та лауреатка Пулітцерівської премії
Джерело: Епплбом на Substack
Я щойно повернулася до Варшави після кількох днів, проведених у Києві. Незабаром я напишу набагато детальніше про Україну для видання The Atlantic (і поділюся цим тут), але для цієї аудиторії хотіла б описати, як це — перебувати в українській та польській столицях під час ескалації повітряної кампанії, лише за кілька днів після того, як 19 російських безпілотників порушили повітряний простір Польщі.
Існує багато хибних уявлень, включно з поширеним переконанням, що Україна ось-ось “впаде”. Насправді Київ живе, процвітає і яскраво освітлений уночі. Це вид на місто, зроблений у суботу ввечері з одного берега Дніпра.
Навіть якщо здається, що дипломатична ситуація змінилася або покращилася після зустрічі президента США Дональда Трампа з його колегою Володимиром Путіним на Алясці минулого місяця, багато людей за межами України досі дотримуються іншої думки. Більшість українців вважають, що останні шість місяців були просто змарнованим часом. Замість того щоб спільно з Європою працювати над довгостроковим планом продовження боротьби, усі чекали на Трампа й не отримали нічого.
Як доказ вони вказують на російську повітряну кампанію. Замість того щоб знизити інтенсивність атак або готуватися до припинення вогню, росіяни, після виборів президента США, збільшили кількість російських дронів і ракет проти українських цивільних. І це зростання триває. Мені пощастило, і під час мого перебування в Києві вечірніх повітряних тривог не було. Але лише тижнем раніше, в ніч із 7 на 8 вересня, росіяни здійснили найбільшу повітряну атаку за всю війну й навіть вперше влучили у важливу урядову будівлю. BBC створила графік, який демонструє цю тенденцію.
Як ці дві історії можуть поєднуватися? Частково російська повітряна війна активізується саме тому, що Україна відмовляється “впасти”. Росіяни не можуть захопити територію на землі, тому намагаються деморалізувати Україну з повітря. Українці також вважають, що повітряна війна Росії має на меті перевірити терпіння американського президента, а також готовність НАТО, і продемонструвати українцям та європейцям, що Трамп не прийде на допомогу.
Рішення скерувати дрони в Польщу мало ту саму мету: випробувати альянс і деморалізувати поляків. Однак у досягненні останньої мети вони зазнали невдачі. Польський уряд (членом якого є мій чоловік) залучив ресурси НАТО, зокрема літаки з Нідерландів та Італії, а також німецьку протиповітряну оборону, щоб гарантувати, що дрони не спричинять жертв. Кожен провідний політик, включно з президентом-націоналістом, чітко заявив, що ці дрони — не випадковість чи помилка.
Росія частково досягла успіху в тому, щоб продемонструвати розбіжності в НАТО. Європейці однозначно підтримали Польщу, але Трамп опублікував дивну заяву в Truth Social (“Що це Росія порушує повітряний простір Польщі дронами? Ну от, почалося!”), а потім припустив, що атака могла бути “випадковістю”. Ніхто з тих, хто серйозно вивчав інцидент, з цим не погоджується. Атака тривала кілька годин; дрони не несли боєголовок, що, очевидно, допомогло їм пролетіти далі. Крім того, відсутність вибухівки означає, що вони спочатку не були націлені на українські об’єкти й не могли просто збитися з курсу.
Трамп продовжує надавати перевагу Росії над Європою. Замість військової чи економічної відповіді, він своєрідно зажадав, щоб НАТО припинило купувати нафту в Росії та ввело санкції проти Китаю. Проблема в тому, що більшість членів НАТО не купують багато російської нафти. Єдині винятки — Угорщина і Словаччина, які очолюють проросійські, протрампівські популісти, а також Туреччина. Європа вітала б американський тиск на будь-кого з них, особливо на угорців. Що стосується санкцій проти Китаю, то виглядає дивним, що американський президент вимагає від європейців здійснювати політику, яку сам не проводить.
Є і хороші новини. Усередині Польщі дрони мали ефект, абсолютно протилежний тому, що очікували росіяни: вони нагадали полякам про реальність війни, яка триває на їхньому східному кордоні, і змусили польських ультраправих визнати, що фізична загроза їхній країні походить від Росії, а не від їхніх ліберальних демократичних союзників у Європі. Це допомогло протидіяти масштабній антиукраїнській онлайн-кампанії, що йде з Росії та знову ж таки від ультраправих націоналістів, посиленій алгоритмами мережі Х, мета якої — переконати поляків, що “це не наша війна”. Реальна фізична атака є нагадуванням, що так насправді це дуже скоро може стати й нашою війною.
Фото: ДСНС України