Катерина Турська: Політичний театр абсурду

Катерина Турська, співголова Обʼєднання Українців Нової Зеландії (Північ), очільниця Mahi For Ukraine

Джерело: Kyiv Post

Те, що Росія робить зараз, — це не переговори. Це вистава і маніпуляція. Це поведінка держави, яка усвідомлює, що не здатна перемогти військовим шляхом, і тому намагається здобути перемогу на папері.

Останні заяви Путіна наочно показують, наскільки викривленим є російський світогляд. За його версією, «мир» — це коли українці відступають із власної землі, а окупаційні війська залишаються на місці. У якому всесвіті агресор залишається, а жертва йде? Це не дипломатія — це колоніальна практика, замаскована під переговори.

А ще є вимога до України скоротити свою армію. Скоротити армію… під час захисту від повномасштабного вторгнення. До миру справді привела б лише демілітаризація тієї сторони, яка напала на свого сусіда. Україна ніколи ні на кого не нападала, але вже понад десятиліття обороняється. Та Росії вдається перекрутити базову логіку у фантазію паралельного всесвіту, де жертва мусить іти на компроміси, а агресору нібито щось винні.

Ще показовішою є погроза Владіміра Путіна: «Якщо вони не відступлять, ми досягнемо цього військовим шляхом. Але вони вже намагалися. Закидали Україну тілами, ракетами, дронами й найманцями — і в результаті здобули лише кілька метрів землі ціною катастрофічних втрат. Це бравада не від впевненості, а від відчаю. Щоразу, коли Росія посилює погрози, говорить про «захоплення нових територій» або розмахує ядерною зброєю, це означає одне: у неї закінчуються реальні можливості на полі бою.

Саме тому подібні заяви ніколи не слід сприймати як легітимні дипломатичні позиції чи цитувати їх в медіа так, ніби це частина реальних переговорів. Це не «умови миру». Це примусові вимоги агресора, який не зміг досягти своїх цілей і тепер намагається блефом отримати в політичній площині те, чого не зміг здобути військовим шляхом.

Найгірший сценарій — коли Україну «здадуть» за одну ніч — просто не вписується в реальність. Українське суспільство цього не прийме. Парламент цього не підтримає. Європа цього не схвалить. А максималістські вимоги самої Росії роблять будь-яку справжню угоду неможливою. Ніякої миттєвої капітуляції не буде.

Однак розслаблятися теж не варто. Кожен раунд таких «переговорів» формує в світі уявлення про те, що з часом починають сприймати як «резонні» вимоги до країни, на яку напали. Цей повільний зсув, нормалізація того, чого взагалі не мало б бути на порядку денному, — і є справжнім ризиком.

Європейські лідери справедливо назвали це театром абсурду. Решта світу має зробити те саме. Фантазія не може бути предметом переговорів. І неможливо побудувати мир на логіці режиму, який і досі вважає, що його імперські марення заслуговують на серйозне ставлення.

Читати далі.