Крістіна Гук: Російська імперська безкарність — ключова перешкода на шляху до тривалого миру в Україні

Крістіна Гук, доцентка кафедри управління конфліктами в Школі управління конфліктами, миробудування та розвитку Університету Кеннесоу, позаштатна старша наукова співробітниця Atlantic Council

Джерело: Atlantic Council

Остання спроба президента США Дональда Трампа виступити посередником в угоді між Росією та Україною викликала справжній сплеск дипломатичної активності останніми днями: посадовці з Вашингтона, Києва, Москви та всієї Європи прагнуть окреслити контури можливої домовленості. Наразі обговорення зосереджується на нагальних питаннях, таких як формулювання безпекових гарантій. Однак, набагато глибше історичне коріння, яке довгий час живило російське насильство проти України, також має важливі політичні наслідки для будь-якого мирного процесу.

Враховуючи незмінний ідеологічний екстремізм Москви щодо України, відновлення спроб прихованої та відкритої війни є ймовірним. З цієї причини тривалий успіх плану Трампа залежатиме не лише від його умов, але й від сили та логістики заходів забезпечення, що супроводжуватимуть його.

Сучасна агресія Москви проти України не є ні новою, ні безпрецедентною. Насправді це остання ітерація багатовікової російської кампанії з русифікації та стирання українського народу. Від Петра I до Сталіна і Путіна покоління російських тиранів спрямовували насильство на українців у спосіб, який є навмисним, систематичним і сповненим ідеологічного запалу, з яким необхідно боротися.

Кожне місто, яке бомбить російська армія, кожна дитина, яку вона викрадає, кожне українське життя, яке вона сьогодні руйнує, може бути зрозуміле лише в рамках тривалої генеалогії імперіалістичної державної ідеології Росії. Протягом століть ця жорстока форма експансіонізму була спрямована саме проти України.

Повномасштабне вторгнення в Україну незабаром перетне чотирирічну позначку, але війна розпочалася не у 2022 році. Їй передували вісім років бойових дій на сході України після захоплення Росією Криму у 2014 році. Це було визнано Європейським судом з прав людини, який постановив, що Росія проводить постійні військові операції в Україні щонайменше з 2014 року. Але навіть це є лише найновішим розділом у набагато давнішій історії.

За часів Російської імперії та Радянського Союзу влада послідовно проводила політику, спрямовану на демонтаж української ідентичності. Тактика включала заборону української мови, репресії культурних та релігійних лідерів, а також ув’язнення поборників української незалежності.

Найбільш руйнівним кроком стало те, що Сталін та його режим організували у 1930-х роках штучний голод, який убив щонайменше чотири мільйони українців менш ніж за два роки. Сьогодні це навмисне масове моріння голодом українців відоме як Голодомор («вбивство голодом»). Голодомор не був винятком, а становив центральну частину ширшої радянської кампанії, спрямованої на зламання українського опору та інших проявів політичної автономії. Юрист Рафаель Лемкін, який запровадив термін «геноцид», визначив цю спробу знищення української нації як «класичний приклад» радянського геноциду.

Ці епізоди об’єднує не лише саме насильство, а й ідеологія, що стоїть за ним. Довга історія злочинів Москви в Україні відображає імперський світогляд, який розглядає людей як ресурси, що мають бути використані державою, і як перешкоди, які необхідно усунути в гонитві за тотальним домінуванням.

Читати далі.