Омбудсмен Лубінець: Європейський суд з прав людини визнав, що Росія веде війну проти людей

Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради України з прав людини 

Джерело: колонка Лубінця для LB.ua

9 липня 2025 року Велика Палата Європейського суду з прав людини винесла постанову у справі “Україна та Нідерланди проти Росії”. Це найбільший міждержавний процес в історії ЄСПЛ, який охопив період від початку бойових дій на Донбасі у 2014 році і до вересня 2022 року, коли РФ припинила бути стороною Європейської конвенції з прав людини.

Фактично, ЄСПЛ поставив крапку у всіх спробах Росії представити агресію як “внутрішній конфлікт” чи “захист населення”. Суд визнав, що війна була ретельно спланованою операцією, спрямованою на встановлення контролю над українською територією та усунення легітимної влади. І головне, що Росія вела війну не проти армії, а проти людей.

Системність агресії та приклади злочинів

ЄСПЛ підтвердив, що від 24 лютого 2022 року Росія розгорнула інтенсивну і масштабну кампанію нападів, у результаті якої загинули тисячі цивільних. Зруйновані житлові будинки, лікарні, школи, комерційні об’єкти, критична інфраструктура — усе це суд визнав свідомою практикою, а не випадковістю.

Особливою ілюстрацією в рішенні ЄСПЛ став авіаудар, нанесений по житловому будинку в Ізюмі 9 березня 2022 року. Унаслідок вибуху житловий будинок на вулиці Першотравневій зруйнувався, 54 мешканці загинули. Серед них — сім’ї з дітьми, які намагалися сховатися у підвалі. Згодом більшість тіл було виявлено у братській могилі серед понад 400 поховань із безіменними дерев’яними хрестами. Як Омбудсман України, я назвав цей злочин частиною “геноциду української нації”, і ЄСПЛ прямо зафіксував цю характеристику у своєму рішенні.

Та Ізюм — лише одна з багатьох трагедій, які скоїла країна-агресор. Подібні злочини РФ скоювала і продовжує скоювати щодня: у Маріуполі, Бучі, Харкові, Краматорську та десятках інших українських міст і сіл. Масові обстріли цивільних, катування і викрадення людей — це системна практика агресора.

Злочини проти українських дітей — злочини проти майбутнього

Важливий розділ рішення стосується питання викрадення українських дітей. ЄСПЛ взяв до уваги мою Спеціальну доповідь “НЕРОЗКВІТЛІ. Порушення прав українських дітей на тимчасово окупованих територіях України та у Росії: депортація, мілітаризація, індоктринація” 2023 року.

Зокрема, ЄСПЛ, спираючись на цю доповідь, констатував факти масового незаконного переміщення українських дітей до різних регіонів РФ. Депортації охопили п’ятдесят сім суб’єктів Росії, окремі з яких розташовані на відстані до 8000 км від місця постійного проживання дітей. Ці регіони суттєво відрізняються від звичного для них середовища за культурними та релігійними ознаками — зокрема, це Республіка Дагестан, Республіка Татарстан та Чеченська Республіка. Мета була очевидною — асимілювати дітей у російському культурному середовищі та відірвати від української ідентичності.

Також Російська Федерація не передбачила жодних механізмів повернення в Україну сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки. Навпаки, саме вони були найбільш вразливими до депортації в російські сім’ї, де усиновлення майже завжди супроводжувалося автоматичним наданням громадянства РФ.

Варто наголосити, що Росія маскує депортації під “реабілітацію” чи “оздоровлення”. У жовтні 2022 року окупаційна адміністрація Херсона оголосила, що 5 тисяч дітей відправлять до Криму. Тоді на півострові вже перебували 1 500 дітей із Херсонщини. У травні 2023-го окупанти вивезли ще 796 дітей із Запорізької області у “безпечніші поселення”. У багатьох випадках дітей після цього не повертали до родин.

Читати далі.