Пітер Дікінсон: “Томагавки” – остання “червона лінія” Росії. Чи блефуватиме Трамп?

Пітер Дікінсон, британський журналіст та дослідник, редактор UkraineAlert в Atlantic Council, головний редактор Business Ukraine Magazine та видавець журналу Lviv Today

Джерело: Atlantic Council

У міру того, як Сполучені Штати наближаються до рішення про постачання Україні крилатих ракет “Томагавк” (Tomahawk), Кремль посилює риторику, намагаючись стримати президента США Дональда Трампа.

Коментуючи ситуацію в неділю, прессекретар президента Росії Володимира Путіна Дмитро Пєсков визнав, що питання “Томагавків” викликає у Москві “надзвичайну стурбованість”, і заявив, що війна нині входить у “драматичний момент” із загостренням напруженості з усіх боків.

Інші були навіть більш прямолінійними. Колишній президент Росії Дмитро Медведєв задав тон ледь прихованою ядерною погрозою, спрямованою особисто на Трампа. “Уже сто разів говорилося, і це зрозуміло навіть для того, хто із зірково-смугастими замість мізків: неможливо відрізнити в польоті ядерну ракету “Томагавк” від звичайної”, — зазначив Медведєв. “Постачання цих ракет може погано закінчитися для всіх. І найбільше — для самого Трампа”.

Ядерне брязкання зброєю від Медведєва підтримав білоруський диктатор Олександр Лукашенко. Лукашенко, якого давно вважають найближчим міжнародним союзником Путіна та молодшим партнером у кремлівському вторгненні в Україну, цього тижня попередив, що будь-яке рішення про надання Києву американських далекобійних ракет може мати катастрофічні наслідки для міжнародної безпеки. “Томагавки” не розв’яжуть проблеми. Вони загострять ситуацію до ядерної війни”, — заявив він своїм колегам у Мінську.

Легко зрозуміти, чому Москва так категорично виступає проти ідеї відправлення “Томагавків” до України. Маючи потенційну дальність польоту до 2500 кілометрів, ці потужні ракети дали б змогу українській армії кардинально розширити свою поточну кампанію далекобійних ударів по військових та промислових об’єктах глибоко всередині Росії.

Київ вже зміг завдати значної шкоди військовій машині Путіна, використовуючи дрони та ракети власного виробництва. Тепер у Москві очевидно зростає тривога, що додаткова вогнева міць, надана американськими “Томагавками”, може ще більше схилити шальки терезів на користь України.

Справжнє питання полягає в тому, чи заслуговують останні погрози Росії на те, щоб їх сприймати серйозно. Зрештою, протягом останніх трьох з половиною років повномасштабної війни кремлівські чиновники часто використовували схожу апокаліптичну лексику, але постійно не підкріплювали свої слова діями. Москва знову і знову оголошувала нову “червону лінію”, попереджаючи Захід про потенційні російські репресії, але потім нічого не робила, коли ці “червоні лінії” врешті перетиналися.

Спроби Росії нав’язати “червоні лінії” західним союзникам України є ключовою частиною тактики залякування, яку Путін використовує з початку війни. Під час свого звернення, в якому він оголосив про повномасштабне вторгнення в Україну, Путін погрожував Заходу “такими наслідками, з якими ви ніколи не стикалися у своїй історії”, якщо вони наважаться втрутитися. Цей досить очевидний натяк на ядерну війну задав тон для невпинного ядерного шантажу, що почався після. Коли минулого року стало очевидно, що ядерна хвалькуватість Путіна втрачає свою силу, він показово переглянув ядерну доктрину Росії, щоб знизити поріг для ядерних ударів і посилити фактор страху в усьому демократичному світі.

Ядерні погрози Росії, безумовно, не були тонкими, але вони виявилися напрочуд ефективними проти схильних до ризику західних лідерів. З початку вторгнення кожні дебати щодо постачання нового озброєння Україні затягувалися та відкладалися через роздуті побоювання можливої ескалації та боягузливі розмови про необхідність уникнути провокування Путіна.

Читати далі.