Портников про зустріч Зеленського і Трампа: Біг по колу

Віталій Портников, відомий український журналіст, політичний оглядач та аналітик, лауреат Національної премії України ім. Шевченка.

Довгоочікувана зустріч між президентами Сполучених Штатів та України, якій передували аж дві телефонні розмови між Трампом і Зеленським, завершилася без жодних конкретних результатів. Зеленський після зустрічі на брифінгу виголосив загальні фрази, а Трамп взагалі не став ні з ким розмовляти — він негайно відлетів у Мар-а-Лаго і в опублікованому в соцмережі Truth Social пості закликав Росію та Україну припинити війну.

Звісно, можна вважати, що на результати зустрічі вплинула інша телефонна розмова — між Трампом і Путіним. Однак і ця бесіда, попри всі позитивні відгуки про неї з боку Трампа, жодної конкретики не додала. Можна, звичайно, сподіватися, що конкретика з’явиться, якщо російські та американські чиновники про щось домовляться, а президенти США і Росії затвердять ці домовленості на зустрічі в Будапешті.

Трамп явно прагне уникнути повторення фіаско зустрічі на Алясці, коли йому не вдалося практично ні про що домовитися з Путіним, і наполягатиме на досягненні в Будапешті конкретних угод, які можна буде підписати й до яких можна буде залучити українську сторону. Але для цього потрібна сама платформа для домовленостей — спільне розуміння того, як має закінчитися війна, — причому для домовленостей не лише між Вашингтоном і Москвою, а й між Вашингтоном і Києвом.

В останні тижні більшість спостерігачів була зосереджена радше на можливості надання американцями “Томагавків” Україні, ніж на реальних умовах завершення війни. Але від самого початку було зрозуміло, що для Трампа “Томагавки” — це насамперед засіб тиску на Путіна, спроба змусити російського президента до реальних перемовин про мир. Цей спосіб спрацював, тому що головною метою Путіна залишається збереження статус-кво на період президентства Трампа.

Простіше кажучи, російському лідеру потрібно, щоб його американський колега не запроваджував нових санкцій і не надавав Україні якісно нової військової допомоги. За таких умов Путін розраховує знищити сусідню країну за час перебування Трампа при владі — або принаймні продовжувати війну доти, доки не домовиться про капітуляцію України вже з наступником нинішнього президента США. Щоразу, коли Путін бачить, що Трамп намагається порушити статус-кво, він дзвонить йому, дає обіцянки, обсипає компліментами — і повертає американського колегу у вихідне положення.

Питання лише в тому, наскільки довго Путіну вдасться водити Трампа за ніс. Тим більше, що самого американського президента тепер навіть журналісти запитують, чи не бачить він, що Путін просто тягне час. І Трамп уже, здається, помічає, як російський президент реагує на тиск, і може спробувати цей тиск посилити, щоб добитися результату. Але якого саме?

Насправді для Трампа все просто. Навіть його пост у Truth Social після зустрічі із Зеленським це демонструє. Трампу потрібно, щоб Росія та Україна зупинилися там, де перебувають, — приблизно так, як це вже сталося на Близькому Сході. ХАМАС віддає заручників, Ізраїль виводить війська з частини території сектора Газа, де знову зміцнюються терористи — а далі подивимося. Або почнемо все спочатку. Тут логіка та ж: сторони мають припинити бойові дії по лінії розмежування, а потім “історія розсудить”. Головне, щоб Трампа сприймали як миротворця, здатного вирішувати навіть найскладніші завдання. Головне, щоб хоча б у 2026 році була Нобелівська премія.

Але Зеленському потрібна відповідь на питання: які гарантії безпеки отримає Україна у разі зупинки бойових дій? Чи не відновляться вони буквально через кілька місяців, якщо Путін цього захоче? Адже російський президент може вимагати як мінімум виведення українських військ із територій, які Москва оголосила “своїми”, та гарантії українського нейтралітету — що автоматично знищує будь-які реальні гарантії безпеки й дає можливість російській армії зміцнитися на нових стратегічно важливих позиціях.

Трамп пропонує обом сторонам оголосити про “перемогу” — щоб їх розсудила історія. Але для України перемога — це збереження державності та гарантія того, що на цю державність більше ніхто не зазіхне, як і на суверенне право українського народу обирати своє майбутнє. А для Росії перемога — це зникнення України з політичної карти світу або принаймні встановлення контролю над територіями, згаданими в російській Конституції.

Як поєднати ці дві “перемоги” — рішуче незрозуміло. Зрозуміло інше: Трамп не збирається погоджуватися зі знищенням України, але й не хоче загострювати відносини з Путіним. Це навіть не глухий кут — це класичний біг по колу, що загрожує куди більшою конфронтацією, ніж та, яку ми спостерігаємо сьогодні.

Джерело.