Тімоті Еш: Європейська оборона — справа не лише в грошах

Тімоті Еш, британський економіст, який спеціалізується на регіонах Європи, Близького Сходу та Африки

Джерело: Еш на Substack

Адміністрація Трампа, видається, цілком задоволена просуванням двох наративів щодо війни Росії проти України, які виглядають суперечливими.

Перший — це погляд, фактично запозичений із методичок Кремля, згідно з яким вторгнення Росії в Україну було нібито виправдане відчутною загрозою внаслідок розширення НАТО. Білий дім, схоже, пристає на кремлівську версію про те, що Захід порушив попередню обіцянку не розширюватися на Схід, попри відсутність жодних доказів на підтвердження цієї заяви.

Другий полягає в тому, що Європа надто довго користувалася американськими гарантіями безпеки як «безкоштовним квитком», що вона не здатна захистити себе без підтримки США, і що якби Європа краще інвестувала у власну оборону, то Путін, можливо, не мав би такого бажання просуватися на Захід і погрожувати Європі.

Не можна всидіти на двох стільцях одночасно. Якщо Європа настільки мало інвестувала у власну оборону, як це зараз стверджує Білий дім, то де тоді була загроза Росії від розширення НАТО, яка нібито спровокувала повномасштабне вторгнення згідно зі сценарієм Кремля, а тепер і Білого дому?

Правда полягає в тому, що Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році не для протидії загрозі розширення НАТО — яке насправді призвело до зменшення, а не збільшення витрат на оборону — а тому, що Путін просто хотів захопити Україну, подібно до того, як Трамп зараз хоче Гренландію. Путін розцінював повернення України як виправлення історичної несправедливості розпаду СРСР та втрати «перлини» Російської імперії — України. 

Путін хотів знову підкорити Україну і побачив таку можливість, поки Україна ще не була достатньо сильною, щоб захистити себе, і поки він вважав Захід слабким, розділеним і не готовим до рішучих дій заради порятунку України. Путін також вважав, що має важелі впливу на Європу — щоб утримати її від участі у війні — через її залежність від російських енергоносіїв; залежність, яка, на його думку, слабшала через перехід на відновлювану енергію для боротьби зі зміною клімату. Для Путіна у 2022 році можливість була відкритою, і це було щось на кшталт «зараз або ніколи».

Факти свідчать про те, що розширення НАТО насправді призвело до зменшення оборонних витрат у Європі (принаймні як частки ВВП) і зменшення загрози для Росії, оскільки члени Альянсу відчували більшу впевненість у колективній обороні в міру розширення організації. І давайте будемо відвертими: причина того, що до НАТО вишикувалася довга черга країн і вона зберігається понині, полягає в тому, що саме Росія сприймається як загроза. 

Це Росія вдирається на території інших країн — України, Грузії, Молдови, а не навпаки. Саме це є ключовим фактором ризику для Європи, а не якась міфічна загроза НАТО для Росії, яку Путін, імовірно, використовує, щоб тримати росіян у ролі своїх васалів всередині країни.

Але як щодо аргументу, що недостатні витрати європейських країн у межах НАТО стали фактором, який підштовхнув Путіна до вторгнення в Україну — що Європа сама несе відповідальність за свою нинішню безпекову ситуацію стосовно Росії?

Це, безумовно, спокусливий аргумент, і я сам неодноразово приводив його в останні роки, щоб обґрунтувати необхідність збільшення витрат на оборону зараз. Але чи витримує він справді критику?

Читати далі.