Тімоті Еш: Що змушує Путіна прокидатися в холодному поту?

Тімоті Еш, британський економіст, який спеціалізується на регіонах Європи, Близького Сходу та Африки

Джерело: Еш на Substack

Уночі 8 січня Росія випустила високовартісну міжконтинентальну балістичну ракету (МБР) “Орєшнік” по цілі у Львові. “Орєшнік” є надзвичайно ефективною, проте водночас і дуже дорогою зброєю; з погляду аналізу “витрати–вигода”, її розгортання в Україні не має жодного сенсу. 

Дійсно, звіти про пошкодження свідчать про відносно обмежені руйнування. Відтак, застосування “Орєшніка” виглядає радше як піар-акція, можливо, спрямована на адміністрацію Трампа, щоб просигналізувати: Росія незадоволена загальним станом справ у світі — зусиллями Трампа у Венесуелі, захопленням судна під російським прапором у Північній Атлантиці, а також новою хвилею демонстрацій в Ірані.

Росія, без сумніву, вбачатиме у подіях в Ірані “руку США”. Власне, вона там певною мірою присутня, враховуючи торішні авіаудари США по Ірану та попередження Трампа на адресу режиму в Тегерані не застосовувати надмірну силу проти демонстрантів.

З погляду Москви, дії США — навіть за Трампа — виглядають як виконання добре знайомого “західного сценарію” з інженерії режимних змін, спрямованих проти авторитарних друзів та союзників Путіна. У цьому контексті падіння Мадуро здається лише черговою ланкою у ланцюзі західних інтервенцій проти дружніх до Москви режимів, починаючи від Каддафі, Саддама Хусейна, Асада, Януковича і закінчуючи Насраллою в Лівані.

Я часто казав, що Путін щоранку прокидається з думкою про те, як йому ще більше нашкодити Україні та повернути її в орбіту впливу Росії. Для нього це питання номер один. Але є ще дещо, від чого Путін може прокинутися в холодному поту: це перспектива повалення чергового автократа — коли цим автократом цілком може виявитися він сам. 

Іронія полягає в тому, що сам Путін уже давно просунувся в операціях зі зміни режимів на Заході, фінансуючи Brexit, Трампа у 2016-му, Джорджеску, Орбана, Фіцо, Ле Пен, AfD та інших. Проте дії Трампа проти Мадуро занадто сильно “б’ють по живому”, особливо з огляду на те, що Іран і Куба тепер також опинилися під прицілом.

Сумніваюся, що все це зробить Путіна більш схильним до укладення мирної угоди щодо України. Хоча Путін і прагне врятувати власну шкуру, я все ж вважаю, що Україна для нього є надто емоційним питанням, щоб здатися прямо зараз. Звісно, мета Трампа знизити ціну на нафту до $50 за барель б’є по бюджету російської економіки, і путінській воєнній машині стає дедалі важче рахувати кожну копійку, але водночас я вважаю, що Трамп дає Путіну достатньо підстав думати, ніби повна перемога над Україною вже не за горами.

Читати далі.