“Україна жива як ніколи”: промова Бруно Превіді С’Ана на фестивалі етнічних спільнот у Бразилії

Уже понад шістдесят років у Куритибі, столиці бразильського штату Парана, відбувається традиційний Фестиваль танців етнічних спільнот, що об’єднує місцеве суспільство. Серед 16 учасників заходу дві групи — “Барвінок” та “Полтава” — представляють українську громаду. Українці є однією з найактивніших етнічних спільнот регіону. 

Під час відкриття фестивалю лунають промови, які мають значення для українців у всьому світі. Світовий Конґрес Українці публікує текст звернення Бруно Превіді С’Ана до учасників заходу.

Бруно Превіді С’Ана, журналіст, директор та члена українського фольклорного ансамблю “Барвінок”. 

Сьогоднішня подія несе в собі вагу і гордість, яку важко виміряти. Це століття історії, що оживає в рухах і голосах тих, хто вже 95 років виходить на сцену і в репетиційні зали, аби показати пристрасть, що виходить далеко за межі фольклору. Це пам’ять. Це спадок. Це стійкість.

Від самого початку цього фестивалю, який ми так любимо, “Барвінок” брав участь у всіх його 63 випусках. Він — частина нашої історії, і ми — частина його історії.

Для нас фольклор — це не просто свято, не лише танці і пісні. Насамперед це жива пам’ять народів, які відмовляються бути забутими. Саме тому український фольклорний ансамбль “Барвінок” виходить на цю сцену не лише щоб відсвяткувати культуру свого народу, а й щоб голосно заявити: з рухом ніг, піднятими руками, уважним поглядом у майбутнє та душею, наповненою історіями, ми говоримо — Україна є і вона тут.

Правда, що за останні п’ятдесят років світ пережив багато збройних конфліктів — громадянські війни, регіональні сутички та відкриті війни. Але також правда, що впродовж останнього тисячоліття Україна була великою ареною мужності та відваги. Останні три роки вона щодня протистоїть безглуздим і цинічним спробам знищити її народ. Кожного дня підступні атаки терористичної держави намагаються заперечити наше існування — безуспішно. І саме через культуру і традиції ми залишаємося тут. Ми стоїмо, звертаючись до всіх, хто готовий слухати: Україну не знищити, бо Україна — це кожен із нас! Вони намагаються стерти нас, розділити, вкрасти нашу землю і закрити наш народ у кайдани. Але наше життя — значно більше за їхні бомби.

Українське товариство Бразилії та “Барвінок” сьогодні підтверджує свою відданість культурі, пам’яті і, перш за все, гідності. Уже понад століття земля соснових лісів приймає на своїй території нащадків степових народів — тут ми навчилися жити разом, ділитися і святкувати. Наша історія завжди була історією стійкості. Тому сьогодні ввечері ми танцюємо не лише заради свята, а заради життя. За пам’ять про тих, хто не зміг бути тут. За мужність тих, хто бореться з гнітом, жорстокістю та безпорадністю, де б вони не були — навіть тут.

Кожна нота, кожен рух і кожен крок несуть історію, яку неможливо замовчати за жодних обставин. Як і Україна, що не піддається ударам ракет і порожнім погрозам безглуздих чиновників, “Барвінок” залишається вірним своєму народу, своїй історії і своїй землі. Ми виходимо на цю сцену, щоб сказати, що поважаємо і понад усе прагнемо миру. Але ніколи не ціною мовчання. Наші життя і наша незалежність — не на вагу золота. Сьогодні ми святкуємо культуру, але ніколи не ціною гідності.

Тим, хто сьогодні сидить у залі, тим, хто тримає посади і представляє нас, ми хочемо сказати: правда не потребує слів, щоб її відчути. Вона наповнює наші серця і дає нам сили для боротьби, яка не обмежується фронтом у нашому Києві, Запоріжжі, Криму чи Луганську.

Коли ми виходимо на сцену, фронт — і тут. Кожен із нас сьогодні — солдат, що тримає оборону. Бо поки є хоч один українець, що стоїть у будь-якому куточку світу — Україна залишатиметься вільною.

Тож дивіться уважно на цю сцену і переконайтеся — Україна жива як ніколи.

Ця ніч — свято, але й позиція. Це гордість за всіх, хто був раніше, за тих, хто прийде ще, за тих, хто продовжує боротися по всьому світу. Ця ніч — для вас.

Слава Україні!