Андреас Умланд: Чому Вашингтон не зміг покласти край російсько-українській війні

Андреас Умланд, аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS)

Джерело: Українська правда

На початку XIX століття один із засновників сучасних військових наук, німецький генерал і військовий історик Карл фон Клаузевіц так прокоментував наполеонівські війни: “Завойовник завжди миролюбний; він вважав би за краще спокійно вторгнутися в нашу державу”.

Таке зауваження все ще не втрачає актуальності для більшості військових агресій. Однак після того, як 2014 року розпочалася російсько-українська війна, переважна кількість європейців проігнорували цю базову ідею Клаузевіца, намагаючись пояснити поведінку Москви.

Натомість до 2022 року більша частина європейських політиків, дипломатів і коментаторів спиралися на хибне припущення. А саме: якщо Кремль публічно заявляє про мирні наміри щодо Києва, то це означає, що можна і потрібно вести переговори – щоб пом’якшити цілі та поведінку Росії в Україні.

Ця хибна аксіома ігнорувала той факт, що 2014-го Путін просто віддав перевагу тому, щоб в ненасильницький спосіб захопити Україну, аніж одразу вирушити на Київ військовим походом. Коли 11 років тому Росія анексувала Крим і приховано вторглася на східну частину України, війна як така не приносила вигоди керівнику Кремля та його оточенню.

Путін вважав за краще здійснити підрив української держави за допомогою російських агентів і колаборантів, задіявши незначні сили, замість провести насильницьку окупацію більшої частини українських територій, пустивши в хід десятки тисяч солдатів регулярних російських військ.

За останні три роки роль воєнного вторгнення в Україну для режиму Путіна змінилася. Так само, як і те, як Європа розуміє мотиви та поведінку Москви.

З одного боку, сама війна набула стабілізуючої функції для російської політичної системи. Остання, до речі, спирається на дедалі екстремістську ідеологію, мілітаризовану економіку та мобілізоване суспільство.

З іншого боку, на тлі похмурих подій, свідками яких ми стали, починаючи з 2022 року, більшість європейських політиків, дипломатів та експертів мають менше ілюзій, ніж 10 років тому, щодо уявної миролюбності Путіна.

Читати далі.