Чи буде новий наступ на Київ із Білорусі?

Під час візиту до Мінська в понеділок Путін тиснув на Лукашенка, аби змусити його направити білоруські війська на війну проти України, хоча білоруський диктатор явно не горить бажанням це робити. Так прокоментував цей візит секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов, повідомляє Укрінформ.

«Путін вимагає безпосереднього втручання Білорусі у війну з нашою країною. Великого бажання, наскільки ми розуміємо, наскільки володіємо інформацією, ані в Лукашенка, ані в його громадян немає. Але росіяни зараз робитимуть усе можливе і неможливе, щоб змусити Лукашенка брати в цьому участь», – сказав Данілов.

Аналогічну думку напередодні візиту висловив і командувач Об’єднаних Сил ЗС України генерал-лейтенант Сергій Наєв:

«На наш погляд, в ході цієї зустрічі будуть відпрацьовуватися питання подальшої агресії проти України та більш широкого залучення збройних сил Республіки Білорусь до операції проти України, зокрема, на нашу думку, і на суходолі».

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний в нещодавньому інтерв’ю The Economist був більш конкретним щодо планів Кремля, наголосивши, що Росії потрібна пауза в боях, аби зібрати ресурси для нового наступу у лютому-березні.

«Важливе для нас стратегічне завдання — створити резерви і підготуватися до війни, яка може відбутися в лютому, в кращому випадку в березні, а в гіршому — наприкінці січня. Вона може початися не на Донбасі, а в напрямку Києва, [з боку Білорусі], не виключаю і південного напрямку», – цитує Залужного BBC.

Насторожує те, що в Кремлі припущення щодо прагнення Москви змусити Мінськ приєднатися до так званої «спеціальної військової операції» називають «дурними та необґрунтованими вигадками», як сказав путінський прес-секретар Дмітрій Пєсков. Кремль завжди бреше, тому слова Пєскова насправді означають: «Так, ми робимо все можливе, аби втягнути Білорусь у війну проти України».

Те, що Путін планує новий наступ на Київ – з Лукашенком чи без нього, – схоже, не викликає сумнівів. Чи це насправді станеться, залежить від багатьох чинників, насамперед від того, наскільки потужною, своєчасною, дієвою та «далекобійною» буде підтримка України з боку цивілізованого світу. Бо вміння українців воювати та їхнє бажання викинути агресора зі своєї країни теж не викликає сумнівів.