Ґабріелюс Ландсберґіс, ексміністр закордонних справ Литви
Джерело: Substack
У 1917 році, після затоплення пасажирського судна “Лузітанія”, США нарешті втрутилися у війну, яку до того вважали суто “європейською”. У 1941-му Друга світова тривала вже два роки, перш ніж прямий напад на територію США змусив країну приєднатися до Союзників.
В обох випадках знадобився шок, щоб розбудити “сонну” Америку й спонукати її застосувати свою міць у конфліктах, які визначили хід ХХ століття.
Кілька днів тому операція України “Павутина” глибоко в тилу завдала напрочуд сміливого удару по Росії, який багато російських військових блогерів назвали “Перл-Гарбором” для Росії. [У цьому контексті “Перл-Гарбор” використано як символ несподіваного, потужного і стратегічно важливого удару по ворогу. Так називають атаку Японії на американську військову базу Перл-Гарбор у 1941 році — подію, яка несподівано вивела США з пасивностій змусила вступити у Другу світову війну — ред.]
І цілком очевидно, що вся Російська Федерація перебуває в стані воєнної готовності. Проте сьогодні, через три роки після того, як Росія розпочала найбільший конфлікт у Європі з 1945 року, Захід залишається сонним — не здатний або не готовий зробити рішучий крок до перемоги України.
Агресія Росії була відвертою, але якщо вторгнення в Україну та гібридні атаки на територію НАТО не змогли “розбудити” Альянс, варто запитати себе: що ж має статися, щоб Захід прокинувся?
У класичному британському комедійному серіалі “Так, прем’єр-міністр” радник описує сценарій “тактики салямі”, коли Радянський Союз поступово нарощує гібридні атаки та проводить спецоперації, зрізаючи європейську салямі шматок за шматком. Ці тактики настільки заплутують ситуацію, що прем’єр-міністр Великої Британії починає сумніватися, чи варто вдаватися до ядерної ескалації… доки не стає надто пізно. Цей вигаданий епізод вперше вийшов у 1986 році. Сьогодні я вважаю, що це вже не вигадка.
Уявіть: кібернапад спрямований на транзитний поїзд із Москви до Калінінграда. Поїзд із російськими громадянами змушений зупинитися в Литві. Інцидент збігається з російсько-білоруськими військовими навчаннями поблизу литовського кордону.
Литовська влада квапливо реагує на ситуацію. Напруга зростає: російські пасажири поїзда заявляють, що їм загрожує небезпека.
Президент Росії оголошує гуманітарну кризу, наказує армії “гарантувати безпеку” поїзда та захистити пасажирів. Російські війська перетинають кордон.
Литва чинить опір. Лунають постріли. Росія стверджує, що проводить лише рятувальну операцію, і надсилає додаткові війська.
Литва активує Статтю 5 НАТО — але не всі країни-члени погоджуються, що це є нападом. Дехто вважає це помилковим цивільним інцидентом і вимагає більше інформації.
США, прагнучи налагодити відносини з Росією, відмовляються діяти.
Поки союзники Литви вагаються, російські війська прориваються, прикриті дронами, які обстрілюють литовські підрозділи. Резервісти та парамілітарні формування мужньо борються за кожне село. Але зрештою російські війська встановлюють контроль над частинами Литви. Війська НАТО, розташовані в країні, побоюючись оточення або захоплення, відступають до Польщі в очікуванні подальших наказів. Росія швидко здобуває повітряну перевагу, блокуючи будь-які повітряні постачання. Литва опиняється відрізаною і беззахисною без повномасштабної війни з Росією. Росія звинувачує литовський уряд у невиконанні вимог і наказує розпустити його. Незалежність Литви знову гасне під натиском Москви.
Фото: Shutterstock
