КУК засудив проросійське фотоесе у The Globe and Mail

Конґрес Українців Канади (КУК) засудив публікацію проросійського фотоесе “Війна Путіна” авторства сербського фотографа Горан Томашевича у виданні The Globe and Mail.

Томашевич відвідав російських солдатів окупаційного підрозділу “Ахмат” на фронті й створив серію фото, яка демонструє військові будні загарбників. Матеріал доповнений приміткою редактора.

“Те, що ви додали редакторську примітку до цього есею й намагаєтесь подати це як об’єктивну журналістику, свідчить принаймні про те, що ви здогадувалися: опублікований матеріал насправді не є об’єктивною журналістикою”, — наголосили в КУК.

Видання мало надати читачам контекст, кажуть в КУК. Члени російського підрозділу “Ахмат” є “загальновідомими садистами з довгим, мерзенним і добре задокументованим списком воєнних злочинів, злочинів проти людяності та інших звірств”.

“Називати їх підрозділом “спеціальних сил” — все одно, що назвати мафію “бізнес-асоціацією”. Вони — ґвалтівники, вбивці та м’ясники, а не солдати”, — кажуть в організації.

Спроба зобразити російський “польовий шпиталь” є спробою викликати співчуття до російської армії. Російські військові є добре оплачуваними воєнними злочинцями, які прийшли в Україну з власної волі, щоб убивати, калічити, ґвалтувати, красти та чинити різанину, наголошують в КУК.

КУК припускає, що Томашевич міг перебувати на суверенній території України незаконно, а канадське видання, що “потурає порушенню українського законодавства, не є предметом гордості для канадської журналістики”.

КУК стверджує, що в тоталітарній державі, як Росія, такі люди, як Томашевич, бачать лише те, що дозволяє уряд. Надання доступу до армії було можливе лише тому, що російський уряд був упевнений: фотограф зобразить об’єкти зйомки “у спосіб, що відповідає російській пропаганді”.

Це не перший випадок, коли The Globe and Mail потрапляє в поле зору української громади. КУК нагадав про публікацію виданням у 2008 році “ганебного заперечення Голодомору як геноциду” від російського письменника Олександра Солженіцина, а також про публікацію “кількох захистів та наївне висвітлення” російського пропагандистського фільму “Росіяни на війні”.