Олександра Матвійчук: чому Україна “неідеальна жертва” в очах світу

Олександра Матвійчук, українська правозахисниця, голова Центру громадянських свобод, який став одним із лауреатів Нобелівської премії миру 2022 року

Джерело: Матвійчук на Facebook

На днях ми з подругою говорили, чому Україна “неідеальна жертва” в очах світу. Ніби і факти, і право дають досить чітку оцінку ситуації. Немає сумнівів, що Росія агресор, а Україна жертва агресії. Попри це у конструкт “ідеальної жертви” ми не вписуємося. 

Ідеальна жертва має просто страждати від дій агресора, а світ солідаризуватися у глибокому занепокоєнні. Натомість Україна має нахабство усі ці роки тримати удар у рази сильнішого противника. Коли всі вже приготувалися її “відплакати та поховати” ще на початку повномасштабного вторгнення.

Більше того, Україна періодично завдає нищівних ударів по імперських амбіціях росії. Країна без флоту потопила флагман “Москва” та гарантувала “зернову угоду” в Чорному морі, на що не спромоглися ні ООН, ні Туреччина. 

Країна без стратегічної авіації, що чекала від союзників на сучасні літаки більше двох років та отримала буквально кілька штук, знищила більше 30% стратегічної російської авіації. 

Країна, яку ще навіть не запросили офіційно в НАТО, самотужки реалізовує стратегію всього Альянсу і послідовно знищує наступальний потенціал “другої армії світу”. 

Країна, де мільйонам людей кожного дня болить від жахливих російських злочинів, але вони продовжують боротися, волонтерити, відбудовувати, допомагати один одному. 

Нагадаю, це саме та країна, яка за усіма прогнозами мала просто впасти за 3-4 дні під натиском російської навали.

Ви ж слабші, обурюються про себе країни із потужним військовим потенціалом. Як можна так неввічливо до росії, яка має право вето в ООН,  ядерну зброю, 140 мільйонів населення, нафту та газ, тобто багато грошей?

Із цієї самої причини нам буває складно знайти порозуміння із країнами, які пережили колоніальний гніт та стирання їхньої ідентичності. Вони ніби підсвідомо собі промовляють, якщо ви жертва, а росія агресор, то чому українська мова досі єдина державна, а в школах по всій країні не лунає російський гімн?

Приємно солідаризуватися із жертвою, яку агресор зґвалтував, побив ногами, запряг у ярмо та їде зверху. Ця жертва ідеальна. Її страждання чисті та глибокі. Слова на її захист додають моральної висоти тим, хто обурено виголошує палкі промови.

Але слова не дії. Міжнародна система миру та безпеки ООН давно не може нікого захистити. Інші держави не поспішають ризикувати життям своїх громадян, щоб зупинити глобальну несправедливість. Тому страждання ідеальної жертви, зрештою, лишаються тільки її проблемою. 

Читати далі.