Після переобрання на посаду Президента Світового Конґресу Українців, Павло Ґрод дав інтервʼю українському виданню Укрінформ. Далі – про плани діяльності СКУ, можливості світового українства та що робити з “втомою” світу від війни в Україні.
Минулого місяця відбувся ХІІ Світовий Конґрес Українців, на якому Вас переобрали головою СКУ. Якими будуть пріоритети Вашої роботи протягом наступних чотирьох років?
Пріоритети залишаться незмінними із минулого року, але буде доопрацьовано тактику і стратегію їх досягнення. Три головні напрямки роботи Світового Конґресу Українців це – перемога, відбудова України й сильний український світ. Усі ці три напрямки взаємно доповнюють один одного, але по кожному ведеться різна робота. Стосовно першого пріоритету, то мова йде не лише про допомогу ЗСУ, але й про ширшу військову, політичну й економічну підтримку України у світі. Ми чудово розуміємо, що Україна здатна захистити себе завдяки міжнародній підтримці, тому щиро дякуємо півсотні країн, які вже надають Україні військову допомогу. Утім ми хочемо розширити це коло. Ми також свідомі того, що прихильність інших країн до України зберігатиметься лише за умови, якщо це ставлення поділятиме їх власне громадянське суспільство. Тому відповідальність світового українства полягає у тому, аби забезпечити цю сильну підтримку громадянського суспільства й політикуму. Ми зосереджені на тому, аби партнери не опускали руки й продовжували нас підтримувати, нарощуючи допомогу.
На Вашу думку, як змінилася за час війна підтримка України у світі?
На моє переконання, за цей час підтримка України зросла. Лише протягом останніх пів року було кілька позитивних зрушень, особливо у Південній Америці та Африці. СКУ має намір працювати у цьому напрямі ще активніше, тому під час останнього конґресу обрав 10 віцепрезидентів, відповідальних за усі регіони світу, приділивши особливу увагу Латинській Америці, Африці й Близькому Сходу. Загалом структури нашої організації тепер функціонують у понад 65 державах. Ми налаштовані засукати рукава й працювати над вступом України до ЄС та НАТО, а також забезпеченням її необхідною військовою, економічною та політичною підтримкою.
Останнім часом українське МЗС теж приділяє увагу збільшенню підтримки України державами Глобального півдня. Цей напрямок є пріоритетним й для СКУ?
Так, особливо у Південній Америці, адже там проживає багато українців: в одній лише Бразилії нас понад шістсот тисяч. Мешкають наші співвітчизники також в Аргентині, Парагваї й навіть Венесуелі. Вплив українців у цих державах зростає і вони починають усвідомлювати свою роль й відповідальність за сприяння інтересам України. Вже відбулися певні позитивні зрушення з президентом Бразилії, а тепер й новообраний президент Парагваю займає проукраїнську позицію, як і лідери деяких держав Центральної Америки. Наші складові організації й громади активно працюють у цих країнах із громадянським суспільством у його найширшому сенсі. Йдеться навіть про наукові кола, які усвідомлюють російську загрозу й активно говорять про неї. Правда – на нашій стороні, тому для лідерів наших громад у Південній Америці вкрай важливо й надалі активно діяти як політично, так і у культурній дипломатії, адже це вже приносить свої плоди. До того ж ми тісно співпрацюємо з українським МЗС та посольствами, координуючи свою діяльність.
Якою є українська громада в країнах Південної Америки?
Вони добре розуміють, що є українцями й пишаються цим, плекаючи українську культуру. Через географічну віддаленість вони не часто приїжджають до України, а більшість взагалі ніколи не була, але все одно розуміють, що саме там – їх Батьківщина. Утім слід відзначити, що очільники нашої громади в Бразилії, Аргентині, Парагваї все ж їздять до України й зустрічаються з владою, після чого повертаються до своїх країн й детально пояснюють, чому Україну необхідно підтримувати. Така громадська дипломатія важлива, бо міжособистісні зв’язки дуже впливають на ставлення людей.
Для якнайшвидшої перемоги, Україні конче необхідно більше зброї. Яку роботу провадить СКУ з лобіювання інтересів України у світі, особливо стосовно військової допомоги?
Ми ведемо кілька адвокаційних кампаній у державах Європи та Північної Америки, покликаних сприяти збільшенню ними військової допомоги Україні. Аби робити це ефективніше, ми створили Стратегічну консультативну раду, до якої увійшли колишні видатні генерали з п’ятьох країн НАТО. Ми з ними працювали, аби постійно тиснути на уряди заради нарощування військової допомоги. За нашого сприяння відбувається постійна комунікація з міністерствами оборони країн-союзників у погодженні із силовими структурами України, які інформують, що саме їм треба.
Чи помічаєте Ви у світі “втому” від України?
Втома є, але вона не змушує країни-партнери опускати руки й відмовлятися від підтримки. Наші союзники добре розуміють нагальну необхідність подальшої допомоги Україні. Війна Росії проти України та ХАМАСу проти Ізраїлю показали, що сучасний світ розділений на демократичні й авторитарно-терористичні держави, й що Україна твердо входить до першого клубу. Тому підтримувати нас будуть постійно, утім українці усюди у світі мають розуміти, що обов’язок кожного – працювати, аби втоми не було. Де б ви не жили, треба сприяти позитивному іміджу України.
Чи надає СКУ як організація безпосередню підтримку українським військовим підрозділам?
СКУ веде дуже вагомий проєкт під назвою “Unite with Ukraine”, у рамках якого ми разом із партнерами назбирали понад 95 мільйонів доларів, які використали для допомоги ЗСУ. Цей проєкт було засновано ще на початку війни, коли ми закуповували бронежилети, каски, тепловізори, військові аптечки тощо. Сьогодні ми доросли до того, що купуємо потужні дрони й броньовану техніку. Якраз у вересні під час мого візиту до України ми передали теробороні 50 броньованих гусеничних і 70 військово-транспортних машин, які вже працюють на передовій.
Як змінилася наша світова громада за час повномасштабної війни?
Основне – це поява гострого усвідомлення спільної мети: Україні загрожує небезпека і ми як світове українство маємо зробити усе можливе, аби захистити незалежність держави. Це об’єднало світову діаспору. Власне, це усвідомлення існувало й раніше, але війна його значно посилила й після початку повномасштабного вторгнення ми об’єдналися як глобальна нація. Раніше складалося враження, що існували різні типи українців: в Україні та закордоном, а тепер усі розуміють, що ми – один народ. Утім, це відчуття треба зміцнювати, ми мусимо зрозуміти, ким є. Не важливо, де ми живемо: в Канберрі, Оттаві, Варшаві, Вашингтоні, Буенос-Айрес чи Берліні, – адже нас єднає Україна та українська нація, а також те, що ми плекаємо нашу мову, культуру, історію й традиції. Саме це й створює відчуття того, що ми – українці. Наш обов’язок як світового українства полягає у тому, аби втримати свою ідентичність й не асимілюватися. Звісно, треба адаптовуватися й інтегруватися в інші суспільства, але завжди залишаючись українцями.
Як це зробити у сучасному взаємопов’язаному світі?
Перш за все у цьому допоможе наша чудова культура. Я пишаюся, тим, що українець, і знаю, що не один такий. У Бразилії живе уже п’яте покоління вихідців з України, які досі плекають традиції та обожнюють бути українцями. У Канаді теж є українці у п’ятому поколінні, які втратили мову, але вміють танцювати, малювати писанки, носити вишиванки – вони теж пишаються своєю українськістю. Тепер на додачу до цієї культурної складової, нас єднає одна велика мета – захист України. Ми мусимо готуватися до виконання цього завдання протягом багатьох поколінь, адже російський ворог нас швидко не покине. Як він намагався знищити нас 90 років тому під час Голодомору, чи 300 років тому під час розправ, він продовжить свої зловмисні намагання. Утім, сучасний світ відрізняється від того, що існував у попередні сторіччя. Тепер ми маємо свою незалежну державу, міцне військо, потужну світову діаспору й надійних друзів. З огляду на це, я переконаний у нашій перемозі, але над нею нам усім слід працювати. Наші діти й онуки мають бути затятими патріотами України, аби далі підтримувати й зміцнювати її.
Яку Ви тоді дасте пораду пересічному українцеві, який живе закордоном, але хоче бути корисним Україні?
Почати з того, аби належно навчати дітей. Спитайте себе, чи ваші діти розуміють, що відбувається в Україні, чи вишколюєте ви свідомих українців, які мають друзів українців, чи озброєні вони інформацією для протидії пропаганді? Тобто перш за все треба звертати увагу на власну родину, влаштовувати дітей до українських шкіл, молодіжних організацій, таборів, занурювати їх в українське середовище. Якщо поруч із вами його бракує, то треба створювати. Приміром, якщо вам потрібен дитячий садочок, то організуйтеся з іншими українцями й створіть його, розбудовуйте громади. Саме така моя перша порада, бо разом – ми сила. Також слід пам’ятати, що через організовані громади ми можемо виходити на керівництво держав й впливати на політичні процеси й медіа. СКУ постійно публікує різноманітні інформаційні матеріали й заохочує складові організації за їх допомогою переконувати політиків робити більше: визнати Голодомор геноцидом, надати більше військової допомоги, наростити обсяг економічної підтримки, запровадити нові санкції тощо.
Діаспора забезпечуватиме людський ресурс для відбудови України
Як можуть закордонні українці долучитися до повоєнної відбудови?
Безперечно, світовому українству треба думати про відбудову й готуватися до неї. Власне, відбудова триває уже сьогодні й потребує значної допомоги, тож за наявності бажання й здібностей обов’язково слід долучатися. СКУ підтримує багато проєктів й заохочуємо інших приєднуватися до них. Один із наших ключових проєктів – це “Energize Ukraine”, у рамках якого ми отримуємо від енергетичних компаній обладнання та передаємо його для відбудови енергосистеми України. Друга складова цього проєкту – це фінансування побудови в Україні мікромереж. Наведу приклад цього на прикладі однієї школи у Чернігові, де цей проєкт уже втілюється. У навчальному закладі встановлюються сонячні батареї, акумулятори, генератор та заходи з енергоефективності й інше необхідне обладнання, яке з’єднується в єдину систему. Таким чином, якщо центральне енергопостачання буде припинене, в цій школі все одно залишиться огрівання й світло. Подібні проєкти необхідні уже сьогодні, вони не чекають завершення війни. Коли ж почнеться велика відбудова після перемоги, виникне потреба у величезних людських ресурсах, надання яких буде відповідальністю світового українства.
Саме у світлі майбутньої відбудови під час візиту до Канади у вересні президент України Володимир Зеленський зустрічався із канадськими підприємцями. Чи помічаєте Ви зростання інтересу канадського бізнесу до України?
Варто зрозуміти, що найкращими партнерами у відбудові України буде малий і середній бізнес. У розвинених країнах саме малий і середній бізнес створює основу економіки й забезпечує більшість робочих місць. Він – гнучкий та інноваційний, тож, на моє переконання, стане генератором економічної відбудови України. Усі великі компанії, пенсійні фонди й подібне мають великі обмеження і, зважаючи на безпекову ситуацію в Україні, їм буде дуже важко інвестувати туди. Водночас ми закликаємо країни-партнери створювали програми страхування воєнних ризиків. Жодна компанія не інвестуватиме в Україну, коли по ній б’ють ракетами, і є загроза, що інвестиція за кілька хвилин буде знищена. Утім інвестор буде готовий брати ризики, якщо знатиме, що платоспроможний іноземний уряд готовий забезпечити страхування. З урахуванням цієї умови, інтерес уже є. По всьому світу регулярно відбуваються конференції з відбудови, які наші складові організації – переважно торговельні палати – організовують разом із українським бізнесом, асоціаціями, урядом та агентством як UkraineInvest.
Як Ви схарактеризуєте чинний рівень взаємодії та комунікації між СКУ та українською владою?
Відверто кажучи, дуже добре, між нами постійно йде діалог. Ми працюємо і з Офісом президента, і з парламентом, і з більшістю міністерств. Власне, я можу на пальцях однієї руки перерахувати міністерства, з якими ми не взаємодіємо. Тож комунікація з усіма гілками влади у нас налагоджена добре, але рук не вистачає на всі проєкти. Тому ми закликаємо волонтерів з усього світу, – українців чи друзів України, – долучатися, бо роботи дуже багато, адже нас сприймають як міст, здатний притягнути з-за кордону підтримку й досвід.
Наскільки ефективною є російська пропаганда у світі?
Російська пропаганда коливається від брутального до сильно нюансованого. Перша розповідає дурниці про те, що Україною керує нацистський режим, який негайно треба змінити й т.д. Утім, у демократичному цивілізованому світі це не сприймається. Головний споживач такої грубої пропаганди – авторитарні режими й внутрішньоросійська аудиторія. Більшу небезпеку становить делікатніша дезінформація, яка, серед іншого, намагається поширити ворожнечу між біженцями й громадянам країн їх перебування. Протягом останніх трьох місяців я об’їхав 11 держав Європи, і багато де помічав цей наратив. Важливо добитися, аби політики у всіх країнах, вирізняли цю пропаганду й боролися із нею. Небезпечними є й штучні політичні проєкти, які намагаються експлуатувати історичні проблеми, використовуючи символіку вже не існуючих державних утворень. Утім, ці спроби – не нові, росіяни вже десятки років намагаються сіяти міжнаціональну ворожнечу. З огляду на це, світовому українству необхідно постійно говорити правду й доносити до громадськості факти про чинну ситуацію.
За Вашими словами, протягом війни українська громада й роль України в світі значно зміцнилися. Як зберегти цей вплив після перемоги, коли про події в Україні вже не розповідатимуть із кожного екрана?
Світове українство дійсно зміцнилося, а після перемоги стане іще могутнішим, бо буде організованішим, чисельнішим й свідомішим. Але для досягнення цього вкрай важливо, аби після перемоги ми не загубили єдність й не згорнули розпочату координаційну роботу. Ми повинні усе бути готові, що напавши на Україну багато разів протягом століть, Росія може зробити це знову і знову, і якщо ми втратимо міжнародну підтримку, Україна знову опиниться у небезпеці. Сподіваюся, це дає усвідомлення, що без єдиного глобального українського народу ми можемо втратити Україну. Нам необхідно підійматися на верхи суспільства, бути у владі, медицині, науці, освіті, бізнесі, культури – усюди. Україна вимагає від нас, аби ми були найбільш впливовими. Своїх дітей ми теж мусимо навчати цього: де б українці не жили, вони мають бути у верхах суспільства, й робити усе можливе, аби відбудувати нову Україну.
На сам кінець спитаю про 90-ті роковини Голодомору-геноциду. Що планує до цієї сумної дати СКУ?
Свою історію необхідно знати, адже без цього неможливо зрозуміти напрям руху. Тому ми вже багато років працюємо із різними країнами, аби вони визнали Голодомор актом геноциду. Ми постійно контактуємо із політиками, надаємо їм інформацію й це поступово дає результат. Аби ж ми самі не забули, що трапилося, СКУ створив проєкт “Мережа нащадків Голодомору”, у рамках якого збирає по всьому світу свідчення про цей злочин. Ми постійно нагадуємо, що нащадки жертв Голодомору повинні розповідати історії своїх родин, аби вони не були втрачені. У цьому ж контексті СКУ долучається до створення в Києві музею Голодомору, адже усвідомлює важливість наукової інституції, покликаної вчити світ про Голодомор. Загалом СКУ приділяє значну увагу пропагуванню теми Голодомору, оскільки розуміння цієї трагедії важливе для всього світу. Тому що це допоможе світові зрозуміти, чому Росія знову намагається знищити українську націю.
Останні новини
#UWС news
