Радослав Сікорський: Екзистенційний вибір Європи

Радослав Сікорський, міністр закордонних справ Польщі

Джерело: Українська правда з посиланням на Project Syndicate/ImpactCEE, 2025

Протягом багатьох років я користувався кожною нагодою, щоб закликати Європейський Союз та його держави-члени більше інвестувати в оборону.

Коли президент Росії Володимир Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, я неодноразово запитував (як член Європейського парламенту): які ще докази нам потрібні, щоб визнати загрози, що стоять перед усією Європою? Що би ми, європейці, робили, якби наша безпека опинилася під загрозою, в той час як наш найближчий союзник, Сполучені Штати, був би зайнятий іншими справами? 

Сьогодні ми стикаємося саме з такою ситуацією. Офіційні особи США відкрито заявляють, що вони не мають наміру присвячувати більшу частину свого часу або ресурсів вирішенню того, що вони вважають європейськими проблемами. За словами держсекретаря Марка Рубіо, у США є “інші пріоритети, на яких варто зосередитися”.

Я згоден. Глобальна наддержава має глобальну відповідальність, і кількість гарячих точок, які можуть вимагати уваги американського уряду, здається, тільки зростає.

На додаток до викликів у Західній півкулі, нестабільності на Близькому Сході та серйозної напруженості у відносинах між двома ядерними державами – Індією та Пакистаном – існує також нагальна мета – переосмислити відносини з Китаєм.

Ба більше, згідно з офіційною доктриною планування Міністерства оборони США, Америка більше не може вести понад одну велику війну одночасно.

Нова американська адміністрація чітко висловлює свою позицію. “Ми зібралися тут сьогодні, щоб прямо і недвозначно заявити, що суворі стратегічні реалії заважають Сполученим Штатам Америки зосередитися насамперед на безпеці Європи”, – заявив міністр оборони Піт Хеггет у Брюсселі в лютому цього року.

А віцепрезидент США Дж. Д. Венс був ще відвертішим, заявивши, що “вся інфраструктура безпеки Європи… субсидується Сполученими Штатами Америки”, хоча ні Європа, ні Америка не зацікавлені в тому, “щоб Європа була постійним безпековим васалом Сполучених Штатів”.

Сам президент Дональд Трамп неодноразово звинувачував Європу в тому, що вона “годується на халяву” і “користується перевагами” США.

Європейцям може не подобатися те, що ми чуємо, але ми не можемо вдавати, що не чуємо цього. Ми повинні бути готові до того, що США вмиють руки не тільки від України, але навіть від Європи. Сильві Кауфманн з Le Monde нещодавно стверджувала: “Готуватися до найгіршого – безпечніше, ніж сподіватися на краще”. Ми можемо і повинні робити і те, і інше – сподіватися і готуватися. Довіряй, але перевіряй.

Відтоді, як Трамп оголосив про свою кандидатуру на посаду президента в 2015 році, існують дві школи думок щодо інтерпретації його слів. Одні стверджують, що ми повинні сприймати його серйозно, але не буквально, тоді як інші закликають нас робити навпаки: ставитися до нього буквально, але не завжди серйозно. Я вважаю, що найбільш розумний і гідний підхід – ставитися до всього, що говорить президент США, і буквально, і серйозно.

З огляду на нинішній стан світу, це означає, що Європа стоїть перед екзистенційним вибором. Ми можемо увійти в глобальну гру об’єднаними, як важковаговий конкурент, або ми можемо приректи себе на маргіналізацію.

Багато вже зроблено для того, щоб стати суперником у важкій вазі. З 2016 року – якраз перед першим терміном Трампа – члени НАТО, за винятком США, збільшили свої щорічні витрати на оборону на 98%, з $255 мільярдів до $506 мільярдів.

Ба більше, після трьох років війни Путіна проти України ЄС та його країни-члени продемонстрували готовність витрачати ще більше і застосовувати більш спільний, раціональний та ефективний підхід до оборонного планування та закупівель. Нова спільна оборонна угода між ЄС та Великою Британією є ще одним кроком, що демонструє цю нову стратегічну солідарність.

Стримування Росії не виходить за межі наших можливостей. 

Читати далі.