СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ

icon

№ 12 (64) – Грудень, 2008 рік

#UWC news
February 14,2011 91
photo



Світовий Конґрес Українців (СКУ) щиро вітає з Різдвом Христовим та Новим Роком Ієрархів та священнослужителів Українських Церков, Президента України Віктора Ющенка, Прем’єр-міністра України Юлію Тимошенко, Голову Верховної Ради України Володимира Литвина та увесь Український народ в Україні й діаспорі і бажає всім достатку, добробуту і благополуччя, а також віри, надії й любові для подальшої праці на користь нашого народу та материнської землі – України.



“Дорога українська Громадо!


Від імені дипломатів України щиро вітаю вас з Новим Роком та Різдвом Христовим!


Рік, що минає, позначився низкою значимих подій, які увійшли до історії як приклад звитяги і доброї волі світового українства. Насамперед хочу відзначити відчутну допомогу, надану вами у надзвичайно важливій справі, пов’язаній з відзначенням 75-х роковин Голодомору 1932-33 років. Успішне проведення міжнародної акції „Незгасима свічка”, вагомий внесок у вшанування жертв цієї трагедії парламентами країн світу та міжнародними організаціями засвідчили високий патріотизм, співпереживання і шанобливе ставлення закордонних українців до батьківської землі, до історії свого народу. Злагоджені дії українських дипломатів та Громади продемонстрували силу та єдність українців у світі, сприяли піднесенню авторитету України в очах міжнародного співтовариства.


Важливим підсумком ІХ Світового Конгресу Українців стало підтвердження готовності закордонного українства й надалі докладати зусиль для зміцнення Української державності, підтримки подальших демократичних перетворень в Україні та реалізації її стратегічного і незмінного курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію.


Тож щиро дякую вам за підтримку словом і ділом. Впевнений, що наша завжди плідна і тісна взаємодія й надалі сприятиме успіхові загальної української справи.


Цієї благословенної зимової пори бажаю вам міцного здоров’я, святкового настрою, успіхів у всіх важливих починаннях, сил і натхнення у праці. Зичу, щоб у новому 2009 році здійснювалися ваші задуми і мрії, приносячи радість і добро вам і вашим родинам. Нехай рік прийдешній буде щедрим на добробут і процвітання для світового українства та Української держави.


Щастя вам, здоров’я і благополуччя!”



На засіданні Ради директорів СКУ 8-9 листопада 2008 р. було прийнято рішення:


  • схвалити наступне гасло СКУ на 2009 р.: Відродження української нації – гарант української державності!

  • вшанувати у 2009 р. такі історичні дати:


    • 90-річчя Дня Соборності України;

    • 70-річчя проголошення Карпатської України;

    • 100-річчя народження та 50-річчя вбивства голови проводу ОУН Степана Бандери;

    • 350-річчя Конотопської битви та 300-річчя Полтавської битви.



У відповідь на звернення СКУ від 25 жовтня 2008 р. фінансово підтримати розпочату після IX Світового Конґресу Українців працю та допомогти успішно завершити фінансовий 2008 р. вже вислали щедрі пожертви такі українські кредитові спілки:


  • Українська Народна Каса Дежарден у Монтреалі (Канада) – $8,000;

  • Українська Кредитова Спілка “Будучність” (Торонто, Канада) – $5,000;

  • Українська Федеральна Кредитова Спілка “Самопоміч”(Філадельфія, США) – $2,000;

  • Українська Федеральна Кредитова Спілка “Дніпро” (Баффало, США) – $100.


СКУ щиро дякує цим кредитовим спілкам за фінансову підтримку нашої діяльності.



1 грудня 2008 р. відійшов у вічність Зеновій Дуда, довголітній голова (1978-1993 рр.) Світової Ради Суспільної Служби СКУ (СКВУ). Зеновій Дуда також доклав великих зусиль для створення та розбудови Суспільної Служби України. Він організував комітет для біжeнців та розвинув програму спонсорства для біженців з Польщі та України. Життєвий шлях Зеновія Дуди був наповнений невтомною працею та відданістю своєму народу. Вічна Йому пам’ять!


30 грудня 2008 р. відійшов у вічність доктор Василь Верига, довголітній член Екзекутиви СКУ, колишній генеральний секретар СКУ (1988-1993 рр.) та 1-й заступник президента СКУ (1993-1998 рр.), який віддано працював задля розбудови Світового Конґресу Українців (колишнього Світового Конґресу Вільних Українців), починаючи з його створення у 1976 році. Під час II Світової війни Василь Верига боровся за свободу й незалежність України у складі Української Дивізії “Галичина”. У 1951 р., після кількох років проживання в Італії та в Англії, емігрував до Канади, де активно включився у життя української громади. Зокрема був членом Світової Наукової Ради СКУ, Світової Конференції Українських Ветеранів, Братства Колишніх Вояків Української Дивізії УНА, Українського Національного Об’єднання, Наукового Товариства ім. Т. Шевченка, Українського Історичного Товариства. Редагував журнал “Вісті комбатанта“. Василь Верига – відомий учений, доктор філософії, автор ряду наукових праць та книг на тему історії України. Життя Василя Вериги було сповнене відданим служінням українському народу. Вічна Йому пам’ять!



11 грудня 2008 р. Міністерство закордонних справ України повідомило, що Указом Президента України від 25 листопада 2008 р. за визначний особистий внесок у справу національного і духового відродження України, поширення української культури і кобзарського мистецтва у світі Григорію Китастому – колишньому диригентові і керівникові Української капели бандуристів ім. Тараса Шевченка у США – присвоєно посмертно звання “Герой України” з удостоєнням ордена Держави.



Конотопська битва 1659 р. та Полтавська битва 1709 р. за самостійність Української держави мають велике значення в історії українського народу та належать до основних подій на шляху до здобуття незалежності України в серпні 1991 р.


Незважаючи на воєнно-політичний союз 1654 р., укладений між гетьманським та московським урядами в результаті Переяславської Ради та наступних переговорів, друга половина XVII ст. – початок XVIII ст. не принесли Україні гарантованого збереження державних прав: Московська держава постійно втручалась у внутрішньоукраїнські справи, всіляко обмежувала її самостійність та поширювала свій вплив на козацькі землі.


Однією з героїчних сторінок на українському державотворчому шляху стала Конотопська битва. Українські війська гетьмана Івана Виговського 9-10 липня 1659 р. вщент розбили армію російського царя Алєксєя І, котра під приводом “полагодження” безпорядків вступила на землі Української гетьманської держави для підкорення її автократичному цареві Московщини. Переможна битва під Конотопом засвідчила не лише відчайдушний порив до свободи, але й високий моральний дух українців та значний рівень військового мистецтва. Разом з тим битва під Конотопом стала однією з найбільших тогочасних поразок царських військ та примусила царську Москву затремтіти за свою власну безпеку.


Наступним відважним кроком у боротьбі за незалежність стала Полтавська битва 1709 р. Діючи в інтересах свого народу, український гетьман Іван Мазепа зважився на союз зі шведами як воєнним противником Росії задля звільнення свого народу від московського поневолення. Сміливо кинувши виклик Російській імперії, Іван Мазепа так звернувся до свого війська:“Братія, прийшла наша пора; скористаємось цим випадком: помстимося москалям за їх тривале насилля над нами, за всі скоєні ними жорстокості й несправедливості, збережемо на майбутні часи нашу свободу і права козацькі од їх посягань! Ось коли надійшов час скинути з себе їх остогидле ярмо й зробити нашу Україну країною вільною й ні від кого незалежною”. І хоча цей бій не увінчався успіхом, він засвідчив несхитність українського національного духу та нездоланне прагнення українського народу до свободи.


Більше двох століть українському народу була недоступна правда про Конотопську та Полтавську битви. Сьогодні, напередодні 350-ліття битви під Конотопом та 300-ліття Полтавської битви, ми повинні глибоко осмислити історію свого народу цього періоду та відповідно оцінити роль українських гетьманів – Івана Виговського та Івана Мазепи, що розуміли небезпеку для України, її державності, мови і культури з боку російського імперіалізму і виступили зі зброєю в руках, а також прагнути до національної єдності як одного з головних чинників успішної розбудови незалежної держави. Не менш важливо гідно відзначити ці важливі ювілейні дати як в Україні, так і в діаспорі, та вшанувати пам’ять про тих, хто своїм життям торував державницький шлях, а також не допустити святкування на українській землі перемоги чужинців під час Полтавської битви, чого так наполегливо домагаються російські представники: саме вона започаткувала перехід під повний політичний і військовий вплив Московської держави, втрату української державності майже на два століття та послідовне нищення всіх виявів української самобутності.


Отож сьогодні, коли мрія славних попередників стала реальністю, нашим обов’язком є зберегти незалежність та збудувати міцну державу, яка стане запорукою успішного культурного і політичного розвитку українського народу.



16 грудня 2008 р. з Секретаріату Кабінету Міністрів України надійшла копія листа Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко до Міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка та Міністра освіти і науки Івана Вакарчука з проханням уважно розглянути лист СКУ з проханням зупинити переслідування українського патріота Сергія Мельничука, мешканця Луганська та відповідно до компетенції поінформувати авторів та Кабінет Міністрів.



Нещодавно на веб-сайті Міністерства культури і туризму України з’явилась інформація про результати наради працівників цього міністерства з представниками Міністерства культури Російської Федерації (РФ) з питань спільного вшанування 300-річчя Полтавської битви.


У повідомленні зазначається, що ”Під час зустрічі сторони досягли домовленості спільними зусиллями організувати культурно-мистецькі заходи в рамках… вшанування 300-річчя Полтавської битви…”, щo “стане важливим кроком у розвитку та поглибленні культурних взаємин між Україною та Росією”.


У історії українського народу Полтавська битва 1709 р. має велике значення та належить до основних подій на шляху до здобуття незалежності України в серпні 1991 р. Бажаючи вивести Гетьманщину з-під російської влади, український гетьман Іван Мазепа вирішив зробити сміливий і ризикований крок: об’єднатися у жовтні 1708 р. зі шведським королем Карлом XII задля спільної війни проти Московії.


У відповідь на договір з королем Карлом XII російський цар Петро I негайно помстився, через зраду увірвавшись у Батурин, він жорстоко розправився з оборонцями і мирними жителями та перетворив козацьку столицю на руїну.


Полтавська битва 27 червня 1709 р. закінчилася поразкою шведсько-українського війська. Після неї, одночасно з перерозподілом політичних сил у Європі на користь Росії, для України розпочалось нове поневолення: кардинальні зміни суспільно-політичної ситуації започаткували перехід під повний політичний і військовий вплив Московської держави.


Світовий Конґрес Українців закликає Міністерство культури і туризму України відмовитись від спільного з Росією вшанування 300-річчя Полтавської битви через несумісність трактування ролі цієї історичної події українською і російською сторонами. Для України Полтавська битва, за словами гетьмана Івана Мазепи, давала можливість скинути остогидле московське ярмо та вибороти вільну і незалежну державу. Для РФ, навпаки, ця битва символізує тріумф та піднесення російської імперії, у тому числі й за рахунок поневолення українського народу. Окрім того, РФ і до сьогодні вважає, що Україна належить до її зони впливу.


Світовий Конґрес Українців закликає Міністерство культури і туризму України та увесь український народ відзначити 300-річчя Полтавської битви та 350-річчя Конотопської битви на довгому шляху до здобуття української державності та в національній єдності розбудовувати Українську самостійну державу.



Російський телеканал “Вісті” показав інтерв’ю 14 грудня 2008 р., під час якого Володимир Литвин як новообраний Голова Верховної Ради України так висловив своє ставлення до теми Голодомору:


“Що стосується… наприклад, теми Голодомору, то я категорично проти того, щоб переводити цю тему в площину етноциду. Те, що робиться в Україні, призначене на експорт в цій темі. Думаю, політикам важливо було б послухати учених. Так як ця тема педалює, вона перетворюється на Україні у фарс.” (переклад з російської)


Як відомо, 28 листопада 2006 р. Верховна Рада прийняла Закон “Про Голодомор 1932–1933 років в Україні”, у якому говориться, що:


“Стаття 1. Голодомор 1932–1933 років в Україні є геноцидом Українського народу.


Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним”.


Дуже прикро констатувати, що недавно обраний Голова Верховної Ради України, виступаючи на телеканалі чужої держави, починає свою діяльність з публічного заперечення Голодомору 1932-1933 рр. етноцидом українського народу та заяви, що ця тема “перетворюється на Україні у фарс”.


Світовий Конґрес Українців закликає Володимира Литвина, Голову Верховної Ради України, шанувати пам’ять мільйонів жертв Голодомору, не принижувати гідності українського народу, дотримуватися Закону інституції, яку він очолює, та публічно заявити, що Голодомор 1932–1933 років в Україні є геноцидом українського народу.



Президент СКУ узяв участь 6 грудня 2008 р. у роботі практичного семінару Конґресу Українців Канади на тему громадського розвитку та у святковому бенкеті, що пройшли в Едмонтоні, Канада. Під час бенкету, присвяченого відзначенню Шевченківською медаллю канадських провідників, президент СКУ Евген Чолій виголосив таку промову:


“Від імені Світового Конґресу Українців маю велику честь і приємність привітати Конґрес Українців Канади та дати Вам признання за Вашу успішну працю та великі досягнення.


As the newly elected president of the Ukrainian World Congress, I wish to thank publicly the Ukrainian Canadian Congress and, more particularly UCC’s president Paul Grod and UCC’s 1st vice president Lesia Chyczij, for your faith in me, your constant encouragement and your strong support which gave me much strength and energy during the 9th Ukrainian World Congress this August in Kyiv.


I also wish to thank UCC’s president Paul Grod for his wise advice, help and active participation in the first delegation of the Ukrainian World Congress in its key meetings with the President, the Prime Minister and the Minister of Foreign Affairs of Ukraine during this November’s 75th commemoration of the Holodomor in Kyiv which laid the foundation to what I trust will be a real change and a much more effective and constructive relationship between the Ukrainian World Congress, our communities worldwide and Ukraine.


Today, I have the pleasure to congratulate the Ukrainian Canadian Congress for a very exciting weekend in Edmonton, including a Community Development Workshop, tonight’s National Leaders Gala, and tomorrow’s UCC Board meeting. The Community Development Workshop entitled “Create the Vision” provided very interesting ideas to improve the work of our organizations and to better serve our community.


It is also my pleasure to congratulate the 2008 Shevchenko medal recipients, namely:


  1. the Honourable Jason Kenney, Minister of Citizenship, Immigration and Multiculturalism;

  2. the Honourable Gene Zwozdesky, Minister of Aboriginal Relations and Deputy Government House Leader of Alberta;

  3. Eugene Krenosky, a long-standing former President of the Ukrainian Canadian Congress – Saskatchewan Provincial Council and my former Vice President at UCC National; and

  4. Myroslav Petriw, former President of the Ukrainian Canadian Congress – B.C. Provincial Council and still an active member of its Board. This year marks the 75th anniversary of the Ukrainian Famine-Genocide, one of the worst tragedies in the history of mankind. In his work The Divine Comedy, the renowned Italian poet Dante gave the following chilling description of hell:


    “When I awoke, before the dawn,

    amid their sleep I heard my sons…

    weep and ask for bread.”


In a cruel historical paradox, Stalin’s regime chose food as its weapon of mass destruction to crush Ukraine’s independence movement and starve to death up to ten million Ukrainians, including three million children.


Despite the sheer magnitude of this destruction of human life, incredibly, for the better part of the 20th century, the Ukrainian genocide of 1932-33 could also have been called the unknown genocide.


Indeed, Soviet authorities, with many Western accomplices, were able to effectively conceal this genocide. As matter of fact, present-day Russia still denies it.


On May 27th of this year, the Parliament of Canada passed Bill C-459 which stipulates that:


“the Ukrainian Famine and Genocide of 1932-33 known as the Holodomor was deliberately planned and executed by the Soviet regime under Joseph Stalin to systematically destroy the Ukrainian people’s aspirations for a free and independent Ukraine, and subsequently caused the death of millions of Ukrainians in 1932 and 1933” and that:


[…] Throughout Canada, in each and every year, the fourth Saturday in November shall be known as “Ukrainian Famine and Genocide (“Holodomor”) Memorial Day”.


What a stark difference from Russia where, upon the arrival of the International Remembrance Flame for the victims of the Holodomor, which was organized by the Ukrainian World Congress in conjunction with the Government of Ukraine and which travelled through 29 countries (including Canada) since April of this year, Russia’s Foreign Ministry denied the right of the Ukrainian community to freely honour the victims of this genocide and scare tactics were used to prevent such commemorations from being held.


This evening, on behalf of the Ukrainian World Congress, I wish to express our sincere gratitude to the Government of Canada for recognizing the Ukrainian Holodomor with Bill C-459.


I also wish to acknowledge and thank Minister Jason Kenney for having traveled to Ukraine last month and addressing a special forum honoring the victims on the 75th anniversary of the Holodomor in Kyiv


Я складаю подяку Конґресу Українців Канади за те, що він дійсно був голосом мільйонів жертв Голодомору та за успішне завершення довголітних старань, щоб реалізувати визнання правди про Голодомор урядом Канади.


Last August, the world has witnessed with astonishment that Russia’s imperialist ambitions have still not been satiated and that it still resorts to the brutal use of force to pacify its neighbours with total disdain for international borders.


This is why I wish to take this opportunity, on behalf of the Ukrainian World Congress, to commend the Government of Canada for having backed Ukraine’s aspirations to join NATO in the spring of this year.


On April 2, 2008, the Prime Minister of Canada, the Right Honourable Stephen Harper, stated in Bucharest that :


“Ukraine has made great progress on democratization and in opening up its economy in recent years. The country is on a path to a better future for its people, and I call upon our NATO partners to agree that we should keep Ukraine moving forward toward full membership in the alliance.


Through its actions at home and abroad, Ukraine has demonstrated that it shares the values of Canada and our NATO allies. […] Canada will do everything in its power to help Ukraine realize these aspirations, including backing its bid for NATO membership […].”


Clearly, this demonstrates that the Government of Canada is conscious of the fact that a free and independent Ukraine is the best guarantee for peace and stability in Europe.


I trust that our government will continue to support Ukraine’s efforts to join NATO and the European Union which is in the best interests of Canadians and Ukrainians.


Очевидно, що таке позитивне ставлення канадського уряду до України треба до великої міри завдячувати довголітній, постійній та впливовій праці Конґресу Українців Канади та української громади в Канаді, за що Вам належить велике признання і подяка. Події на Кавказі показали, що Російська Федерація є ще й далі загрозою цілісності української території. На жаль, український народ ще не достатньо сконсолідований, щоб самостійно протистояти такій постійній загрозі, а внутрішні політичні конфлікти в Україні цьому, очевидно, не допомагають.


Тому Конґрес Українців Канади та українська громада в Канаді повинні і далі пропагувати ідею, що єдиною запорукою, щоб Росія знову не стала імперією і ще більшою загрозою для всього демократичного світу, є вільна і незалежна Україна.


Для цього світове українство мусить активно підтримувати старання України вступити в членство Євросоюзу і НАТО.


Дуже важливим питанням є також налагодження тісної співпраці з Україною, до чого Світовий Конґрес Українців докладає великих зусиль. У рамках відзначення 75-их роковин Голодомору наша делегація мала успішні зустрічі з Президентом України Віктором Ющенком, Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко та міністром закордонних справ Володимиром Огризком.


Сподіваємось, що наша майбутня співпраця з Україною у різних напрямках діяльності буде проходити на вищому рівні та на основі справді партнерських відносин задля результативного вирішення спільних завдань.


На кінець дякую Конґресу Українців Канади за співпрацю і підтримку діяльності Світового Конґресу Українців і бажаю Вам наснаги, запалу та бажання й далі плідно працювати на добро української громади в Канаді та українського народу в Україні.


І в тому щасти Вам Боже.”



У Вашингтоні, Сполучені Штати Америки, відбулося 2 грудня 2008 р. посвячення землі під пам’ятник жертвам Голодомору. З цієї нагоди СКУ надіслав привітання:


“Dear Members of the National Committee:


The Ukrainian World Congress joins the Ukrainian American community in today’s groundbreaking ceremony of the Ukrainian Genocide Memorial Site in Washington, DC.


This year, Ukraine and Ukrainian communities worldwide are commemorating a horrific tragedy in the history of mankind when Stalin’s totalitarian regime used food as its weapon of mass destruction to crush Ukraine’s independence movement and starve to death up to ten million Ukrainians, including three million children, living in what was then known as the breadbasket of Europe.


Incredibly, despite the sheer magnitude of this destruction of human life, the Ukrainian genocide of 1932-1933 could also have been called the unknown genocide. Indeed, Soviet authorities, with many Western accomplices, were able to effectively conceal this genocide for most of the 20th century. As a matter of fact, present-day Russia still denies it.


The Ukrainian World Congress wishes to express its sincere gratitude to the U.S. Government for recognizing the Ukrainian Holodomor, dedicating land in a prominent location in the nation’s capital to a Memorial for the victims of the Ukrainian genocide, and raising the awareness of Americans and visitors to Washington of the deadly plight of the Ukrainian people in 1932-1933.


We also wish to acknowledge the work of the National Committee to Commemorate the 75th Anniversary of the Ukrainian Genocide of 1932-1933 and thank the Ukrainian American community for its continued efforts to have the Holodomor recognized by the international community as a genocide against the Ukrainian people.


The Ukrainian World Congress strongly believes that this unknown genocide of the 20th century will ultimately be recognized by all nations, as well as the UN, and will be included in the history curricula of all schools. By revealing and sharing the truth about the Holodomor we will honour the memory of the victims of this genocide and help to ensure that food is never again used as a weapon of mass destruction”.



11 грудня 2008 р. СКУ надіслав лист на адресу Володимира Огризка, Міністра закордонних справ України, з проханням подати інформацію про те, які організації української діаспори та на які проекти чи заходи отримали виділені Україною кошти за період від 2006 року згідно з “Державною програмою співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року”.



  • 4 грудня 2008 р. 2-ий заступник президента СКУ Марія Шкамбара та працівники канцелярії СКУ Леся Шубеляк, Лариса Корунець і Євгенія Петрова відвідали попереднього голову Комісії спорту СКУ Стаха Габу, який перебуває в госпіталі м. Торонто, Канада. Під час відвідин Марія Шкамбара вручила Стаху Габі медаль св. Володимира Великого, якою його було нагороджено на ІХ Світовому Конґресі Українці в серпні ц.р у Києві за довголітню працю для української громади в діаспорі та Україні.

  • 14 грудня 2008 р. 2-ий заступник президента СКУ Марія Шкамбара вручила медаль св. Володимира Великого Івану Яремку, якою його було нагороджено на ІХ Світовому Конґресі Українці в серпні ц.р у Києві за довголітню віддану працю для української громади в м. Торонто і провінції Онтаріо, Канада.

  • 14 грудня 2008 р. 2-ий заступник президента СКУ Марія Шкамбара під час презентації у Інституті св. Володимира в Торонто книги Василя Самця “My Father The Priest” вручила йому медаль св. Володимира Великого за довголітню віддану працю для української громади в Канаді.

  • 14 грудня 2008 р. 2-ий заступник президента СКУ Марія Шкамбара від імені СКУ привітала Український драматичний театр „Заграва” з 55-річчям заснування, відзначила його велику роль у розвитку театрального мистецтва за межами України та побажала нових творчих здобутків. З цієї нагоди Марія Шкамбара вручила грамоти СКУ акторам театру Ларисі Баюс та Стефану Ґеникові-Березовському за вагомий внесок у розвиток українського театрального мистецтва в діаспорі, високий професіоналізм та віддану працю на благо України та всього українства.



16 грудня 2008 р. відбулася телеконференця Екзекутивного комітету СКУ який прийняв такі рішення: найближчим часом придбати комп’ютерне обладнання для канцелярії СКУ; зобов’язати Стефана Романіва, Тамару Денисенко та Богдана Пагуту підготувати пропозиції щодо праці канцелярії у майбутньому; призначити Ярославу Хортяні, Стефана Романіва та Марію Шкамбару відповідальними за підготовку пропозицій відносно місця та коштів проведення Річних загальних зборів та Ради директорів у 2009 р.