За героїзм свого народу і за те, що сміливо зустріла хулігана
Джерело: The Economist
У звичайні часи вибрати країну року за версією The Economist складно. Наші автори та редактори зазвичай починають із вільної дискусії, у якій вони обговорюють переваги півдюжини конкурентів із списку попередньо відібраних країн. Але цього разу, вперше від 2013-го, коли ми почали називати країни року, вибір був очевидний. Це може бути тільки Україна.
Ця честь зазвичай дістається країні, в якій, на нашу думку, відбулися найбільші покращення за попередні 12 місяців. Тож Україна в певному сенсі є незвичайним вибором, оскільки життя більшості українців значно погіршилося після неспровокованого вторгнення Владіміра Путіна в їхню країну в лютому. Величезна кількість загиблих. Зруйновані та спалені міста. Мільйони покинули свої домівки. Економіка України скоротилася приблизно на третину. Через російські атаки багато українців тремтять від холоду у темряві без електрики.
Але цього року українці показали себе. Можна виділити чотири їхні характеристики. Перша – це героїзм. Коли почалося вторгнення, більшість людей думали, що набагато більший сусід розчавить Україну. Багато хто б зрозумів, якби захисники України втекли. Пан Путін явно очікував, що українська армія впаде: його війська прибули, прихопивши парадну форму для параду перемоги, але недостатньо харчів.
Українці стояли і билися. Президент Володимир Зеленський з презирством відхилив пропозиції Заходу вивезти його з Києва та, кажуть, відрізав, що йому потрібні «боєприпаси, а не підвезти». Пересічні українці виявляли схожий характер. Професори, сантехніки та поп-зірки потяглися вступати до війська, помінявши зручні ліжка на промерзлі окопи та ризик болісної смерті. Бій за боєм вони виганяли росіян. Захищаючись від агресора, який піддав сумніву право їхньої країни на існування як незалежної держави, вони знайшли новий сенс державності.
Вони також проявили винахідливість. Виявили слабкі місця своїх ворогів, підірвали їхні запаси палива та боєприпасів і швидко навчилися користуватись новою зброєю, отриманою від Заходу. Вони передали прийняття рішень польовим офіцерам, зробивши свої підрозділи швидшими та гнучкішими за неповоротких росіян з їхньою жорсткою ієрархією. Вони майстерно використовували допомогу від дружніх розвідок, особливо американської, тоді як їхні вороги билися напівсліпими, а іноді видавали власні позиції, телефонуючи по відкритих лініях.
Українці також продемонстрували стійкість. Коли вдома немає води з-під крана, вони топлять сніг. Коли немає електрики, вони знаходять тепло і світло в кав’ярнях з дизель-генераторами або сплять в офісах, де працюють, багатьох з яких зараз мають бомбосховища та бутильовану воду. Здається, всі ті жахи, які надсилає на них пан Путін, ані на йоту не вплинули на їхній моральний дух.
І за кількома винятками вони не відповіли воєнними злочинами на воєнні злочини. Російські війська регулярно бомбили мирних жителів, катували полонених і грабували села. Натомість російські військовополонені вражені тим, як добре з ними поводяться. За великим рахунком, це тому, що Україна якраз є не нацистською державою, як стверджує пан Путін, а демократією, в якій людські життя мають значення. У неї є свої недоліки, зокрема корупція, але її уряд і народ відкидали путінізм ще до війни, а тепер вони відкидають його ще рішучіше.
Ставши проти російського деспота, українці захистили своїх сусідів. Якби він завоював Україну, то потім міг би напасти на Молдову чи Грузію або загрожувати країнам Балтії. Україна показала, що аутсайдери можуть протистояти хуліганам, навіть величезним. А отже стала джерелом наснаги не лише для країн із хижими сусідами, як-от Тайвань, але й для пригноблених у всьому світі. Багато тиранів поширюють велику брехню, аби виправдати свої злодійства, і нав’язують свою волю через терор. Українці показали, що брехню можна викрити, а терору – протистояти. Їхня боротьба далека від завершення. Але у 2022 році їм не було рівних. Slava Ukraini!
