Перемога української команди у змаганнях з стрітболу

У дні святкування Дня незалежності Республіки Казахстан відбувся заключний тур змагань у рамках спартакіади національно-культурних центрів Павлодарської обласної асамблеї народів Казахстану.



Саме цього дня фінішували командні змагання по стрітболу. І хоча «стрітбол» у перекладі з англійської означає «вуличний баскетбол», проте із-за зими, а звідси і через погодні умови, змагання проводилися в спортивному залі. Але це ніскільки не вплинуло на хід спортивної боротьби.

Як відомо, законодавцями спортивної моди зі стрітболу в Павлодарі протягом останніх десяти років є не хто інший, як юнаки та дівчата з Павлодарського Товариства української культури ім. Т. Шевченка. А започаткувало цю традицію сімейство Парипс, яке в 1995 році запропонувало провести змагання на честь народження Асамблеї народів Казахстану, делегувавши в команду українців Павлодарського Надіртишшя батька, двох синів та двох доньок.



З того часу українські стрітболісти взяли участь більше, ніж у двадцяти п’яти міських і обласних фінальних змаганнях. І майже завжди безапеляційно виборювали чемпіонські місця (лише два рази були другими призерами). І саме завдяки вишколу в асамблеївському стрітболі брати Владислав та Єгор Парипси під час навчання в Києві грали за університетські баскетбольні команди, а перший з них тривалий час виступав за команду вищої ліги України – Київський „Політехнік-Баскет”. І, забігаючи наперед, зазначу, що і на цей раз несподіванки не сталося. 

На світлині: М. Парипса зi стрітболістками товариства

Команда українців серед чоловіків, очолювана ветераном спорту Віктором Бондарем, без всякої напруги розгромила команду з білоруського центру та швидко вгамувала запал молодої та наполегливої команди з чечено-інгушської громади. У цьому значна заслуга капітана команди В.Бондаря, який раз за разом із-за трьохметрової зони спортивного майданчика посилав м’яч у кошик суперника. А його досвідчені партнери Олекса Єгорів, Євген Берсанов та Дмитро Швець, підтримуючи почин капітана, були невгамовні як на полі, так і біля щита.

Але справжні спортивні баталії розгорнулися в змаганнях серед жінок, де у фінальних перегонах змагалися три команди – всі з українського центру. Маючи непоганий спортивний вишкіл, досвід участі в міських, обласних та республіканських змаганнях та однаковий рівень підготовки, дівчата демонстрували неймовірні візерунки комбінацій та влучні попадання в кошик з-під щита та з далекої відстані, отримуючи заохочувальні оплески та підбадьорювання вболівальників.

А перемогу в цьому трибої отримала команда дівчат у складі Олі Демидової, Гінати Аблеєвої, Ксені Пустової та Олі Парипси. Зовсім трохи поступилася переможцям команда дівчат, у складі якої були кращий гравець турніру Оксана Хацко, найрезультативніший гравець Олена Кулинич та нападаюча Вікторія Гребенникова.

Почесне третє місце в цих змаганнях посіла команда українок на чолі з капітаном – ветераном павлодарського спорту Наталкою Пантовою, яка разом з донькою, Дашею Пантовою, та найшвидшими гравцями турніру Руфою Гаврилюк і захисником Інною Парипсою чимало клопоту завдали командам- призерам.

Наталка Пантова зі своєю командою – призером змагань

Переможці та призери турніру були нагороджені дипломами та грошовими винагородами виконавчого секретаріату обласної асамблеї народів Казахстану і міського управління фізичної культури і спорту та бурхливими оплесками чисельних уболівальників. Особливо раділи спортсмени українських команд та їх прихильники, адже блискуча перемога в змаганнях зі стрітболу дала можливість спортивній дружині української громади в черговий раз стати абсолютним чемпіоном спартакіади 2005 року серед команд національно-культурних центрів Павлодарської асамблеї народів Казахстану.

Надзвичайно вдоволений цим спортивним дійством, а також його результатами був і голова українського товариства Михайло Парипса. За його словами, він надзвичайно щасливий спортивному успіхові представників молодої генерації української громади, що зайвий раз віддзеркалює наполегливість та цілеспрямованість українців, а також гордий тим, що члени його сім’ї продовжують сімейну традицію.

Ольга Голованчук