Промова Зеленського в Національному університеті оборони США

“Свобода повинна перемагати завжди, коли хтось кидає їй виклик”, – Володимир Зеленський.

Дуже дякую, для мене велика честь бути тут.

Генерале Плен, пане президенте Національного університету оборони, дякую вам за добрі слова.

Хочу почати зі слів подяки міністру Остіну. Надзвичайна людина, великий друг України. Дякую за ваше особисте лідерство в ці часи, за підтримку України та захист всього вільного світу.

Голово Браун! Дякую за ваше бачення та підтримку.

Особлива подяка міністру Дель Торо та міністерці Вормут за всю вашу неоціненну підтримку українських Військово-Морських сил та Сухопутних військ. Дуже дякую.

Для мене велика честь бути тут і виступати в цьому університеті, чия робота багато років полягає в калібруванні точності захисту свободи. Світ не лише добре знає імена тих, хто навчався й викладав тут, а й відчуває вагу рішень, які вони реалізували самі або на які надихнули як наставники. І, згідно з цим критерієм, в України – у наших воїнів, у наших людей – справді є причина бути представленою тут. І, я впевнений, нарівні. Україна вплинула на світ – це відчувається. Певно, найбільше це відчувається зараз у Москві. І відчуватиметься ще більше. Аж доки ми не поставимо на місце цього ворога свободи.

Пані та панове!

В багатьох промовах і лекціях, які звучали в схожих обставинах у цьому університеті чи в подібних навчальних закладах, використовувалося формулювання «після падіння Берлінської стіни». Коли це кажуть, одразу зрозуміло, про що саме йдеться. Про який час. Про які емоції. Про чиє лідерство. А найголовніше – про те, як свобода, наче брижі на ставку, поширювалася Центральною Європою, Східною Європою та всім світом.

Світ справді змінився після того, як ця стіна впала, розпочавши нову еру. Еру, про яку говорили, що вона стане часом глобального домінування свободи, лідерства концепції людських прав, демократії та ринкової економіки. І це були не просто слова, а шлях, на який ставали нації, що довго були підкореними й могли лише мріяти про свободу.

Утім свої «мрії» лишились і в тих, хто свободу пригнічував.

Від 1989 року вороги свободи збиралися з силами та намагалися перевести роздратованість від успіху свободи у спроби реваншу проти неї. Вони інвестували в терор. Вони провокували кризи. Вони розпалювали ненависть і підживлювали локальні конфлікти, намагаючись зробити їх катастрофічними війнами або принаймні заморозити їх, як невиліковні пухлини, що душать свободу націй. Вони воскресили ядерну загрозу. Кожне десятиліття додавало проблем, і жоден із минулих понад 30 років не був безпечним для свободи. 2022-й зрештою став часом, коли один із найбільших ворогів свободи спробував своєю повномасштабною, злочинною та неспровокованою війною вдарити по всьому тому порядку, що налагоджувався після падіння Берлінської стіни.

Війна Росії проти України є не просто спробою реваншистської диктатури помститися за реальні чи уявні образи. Це не просто спроба Москви знову розділити Європу. Це свідома атака Путіна на той історичний поворот, який стався 1989 року.

Він воює проти України, але насправді – проти всієї вільної та обʼєднаної Європи. Він знищує нормальне життя в українських містах, але має на меті руйнацію свободи, якою люди можуть насолоджуватись і у Варшаві, і в Чикаго, і в Йокогамі. Він сіє зневіру в демократичних країнах і намагається довести, що диктатури з певними елементами ринкової економіки нібито виграють глобальне протистояння. І це не конкуренція систем – Росія досі має ресурси, щоб завдавати шкоди демократії в глобальному масштабі. Путін має партнерів, і кожен із його партнерів є загрозою тій чи іншій вільній нації, регіональному чи світовому порядку, людським правам і демократії – чи то ХАМАС, чи то Іран, чи то Північна Корея… Жодних випадковостей – їх усіх єднає нетерпимість до свободи. Путін будує свою ідеологію, і серцевиною його ідеології є тотальна зневага до людського життя, до свободи й до наявності у світі будь-яких кордонів, які варто поважати, – як кордонів між державами, так і кордонів особистості, так і кордонів між правдою та брехнею. Він намагається поширювати свою ідеологію та шукає союзників навіть тут, на американській землі. Його зброя проти вас зараз – пропаганда та дезінформація. Але, якщо він побачить можливість, він піде далі. Зараз він переводить економіку та соціальне життя Росії на те, що вважає «воєнними рейками». На жаль, він мав для цього час. Але куди ведуть його «воєнні рейки»? Ви не можете не бачити напрямку.

Повний текст звернення: Офіс президента України