У 1986 році вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС. Радіоактивна хмара накрила Європу за кілька днів. Москва знала. І мовчала. Поки інші уряди нарешті отримали попередження, мільйони людей уже отримали свою дозу. Замовчування не просто забрало людські життя. Воно ледь не поставило на коліна цілий континент.
Сорок років потому Росія повторює те саме. Не через недбалість. Навмисно.
Збройні сили Росії окупували Запорізьку атомну електростанцію, найбільшу в Європі, і перетворили її на військову базу. Вони обстрілюють периметр станції, виводять із ладу системи безпеки, раз по раз відрізають зовнішнє живлення, залишаючи останньою лінією захисту від розплавлення аварійні дизельні генератори. Це не випадковий збиток від бойових дій. Це розрахунок: тримати ядерний об’єкт як заручника і дивитися, чи наважиться світ щось зробити.
Північноамериканці мають розуміти ціну питання. Аварія на Запоріжжі вдарить по Європі радіаційним зараженням, перед яким Чорнобиль здасться прологом. Під загрозою опиняться продовольство і вода, почнеться масова міграція, захитаються союзники по НАТО. Ні радіаційне, ні геополітичне зараження не зупиниться посередині Атлантики.
Чорнобиль стався тому, що правду ховали, а винних не покарали. Якщо світ мовчки дивитиметься, як Росія перетворює ядерну інфраструктуру на інструмент шантажу, він наступає на ті самі граблі. Тільки цього разу за ними не аварія, яка може трапитися. За ними загроза, яку тримають навислою над головою свідомо.
Світовий Конгрес Українців вимагає від міжнародної спільноти негайних дій:
- Добитися виведення російських сил із Запорізької АЕС та всіх ядерних об’єктів України.
- Запровадити прямі санкції за будь-які воєнні дії, що загрожують ядерній безпеці.
- Надати Україні все необхідне для захисту людей та інфраструктури.
Урок Чорнобиля мав стати застереженням на всі часи. Росія зробила з нього підручник. Тепер світ не зможе сказати, що не знав.
Павло Ґрод
Президент, Світового Конґресу Українців
