СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ

icon

Лемківська ватра – свято для всіх

#UWC news
June 11,2010 508
photo


22–24 липня 2005 року затишна таборова місцина поблизу містечка Ждиня, що на території Польщі, вже вп’ятнадцяте символічним вогнем єдності приймала учасників фестивалю “Лемківська ватра”. Це була двадцять третя зустріч лемків усього світу.


Лемківщина – географічно-етнографічна назва західнокарпатського краю, що розташований між ріками Боржавою і Сяном на сході та Попрадом і Дунайцем на заході. Цей гірський край з давніх часів населяли працелюбні талановиті лемки – західна гілка українського народу. Друга світова війна принесла на цю землю велику історичну трагедію: за радянсько-польським договором 1945 року територія північної Лемківщини була остаточно передана Польщі. На підставі укладених договорів 1945-1946 рр. проходив взаємний обмін населенням у прикордонних районах.


Відповідно до підписаних угод, переселення лемків з їхніх етнічних земель мало проводитися добровільно, однак в більшості випадків воно відбувалося примусово під адміністративним тиском і застосовуючи силу, що незабаром набуло характеру етноциду. Якщо в 1939 р. на території Лемківщини проживало понад 160 тис. лемків, то внаслідок злочинних переселенських акцій цей край залишився майже без корінних жителів- лемки були розселені на північно-західних землях Польщі та по всій Україні. У новому оточенні виселенцям було нелегко зберегти власну культуру та етнічні традиції. Однак мистецтво різних жанрів досягло у лемків великого розвитку і процвітання. Лемківщина дала світові відомих письменників (Станіслав Оріховський, Олександр Духнович, Олександр Павлович, Дмитро Бедзик, Богдан-Ігор Антонич, Василь Хомик, Микола Горбаль, Володимир Барна та ін.), виплекала численних митців різних жанрів – живопису (Никифор Криницький, Дезидерій Милий), скульптури (Іван Кавка, Василь Одрехівський), різьби по дереву (Михайло Михайлишин, Андрій Сухорський). Особливе місце у культурі лемків посідають музика і спів (Дмитро Бортнянський, Михайло Вербицький, сестри Даниїла, Марія і Ніна Байко та ін.).



Щоб якось ліквідувати цю „білу пляму” у власній історії, сприяти відродженню кращих традицій колишніх мешканців Західних Карпат, лемки вирішили проводити фестивалі рідної культури. Ще донедавна такі фольклорно-етнографічні фестивалі відбувалися в Еленвілі (США), Ждині та Михалові (Польща), Свиднику (Словаччина), Гутиську і Монастириську (Україна). Однак саме Ждиня, яка розташована в самому серці лемківського краю, покликана стати осередком єднання лемків усього світу. Головний організатор фестивалів лемківської культури в Ждині – Об’єднання лемків – щороку докладає чимало зусиль, щоб рідна пісня бриніла в лемківських душах i запалювала іскру надії на краще майбутнє. Тому цього року на запрошення Об’єднання лемків в триденному святі культури брало участь майже 50 ансамблів (1000 виконавців) та близько 8 тисяч гостей. Побувала на святі й делегація Української Всесвітньої Координаційної Ради на чолі з головою Михайлом Горинем.


Окрасою фестивалю, як завжди, були виступи фольклорних колективів, більшість з яких приїхали з України. Заслужені оплески і пошанування отримав чоловічий хор “Лемки Києва”, у репертуарі якого є не тільки народні, але й академічні твори. Свої барви у строкату картину лемківської культури внесли також представники Хорватії, Словаччини, були гості і з-за океану.


Лемківська ватра – свято передовсім молодіжне. Наметовий табір жив бурхливим життям вдень, і вночі. Пісні, знайомства, обмін сувенірами і фото на згадку супроводжували учасників фестивалю на кожному кроці.


Тепло і відчуття рідного дому на цьогорічному фестивалі “Лемківської ватри” зігріли серця всіх, хто потрапив у коло гостинного і гордого лемківського роду, одного з найстарших і найталановитіших у великій українській родині.