Даян Френсіс: Путінська пропаганда

Даян Френсіс, редакторка канадського National Post, колумністка в Kyiv Post, старша науковиця, співробітниця Atlantic Council, Eurasia Center, авторка, дописувачка на Substack

Видання The Economist помістило російського олігарха на свою обкладинку з дивним заголовком: «Людина, яка змінила б Росію: Заговорив топовий олігарх». У статті, базованій на інтерв’ю з олігархом Андрієм Мельниченком, стверджувалося, що публічно висловлюватися для нього є небезпечним. Але насправді ця публікація стала дезінформаційним тріумфом для Путіна. Заголовок матеріалу звучав як «Чому зламана Росія — це погано для світу» та містив лише кремлівські наративи, покликані посіяти страх серед західних союзників щодо можливої поразки Росії. Більше того, Мельниченко навряд чи заслуговує на довіру. Він — воєнний спекулянт і жодним чином не згадав про те, що вторгнення Росії, яке розпочалося у 2014 році, було неспровокованим, незаконним і супроводжувалося воєнними злочинами. Натомість він переконував, що Москві — головному винуватцю десятиліть воєн та конфліктів у всьому світі — має бути дозволено зберегти свій глобальний статус. «Вона повинна стати частиною нової архітектури безпеки», — сказав він. Відверто кажучи, як для журналіста, під питанням сама доцільність публікації порад від людини, яка нажила статки на диктатурі та її війнах, володіє найціннішою у світі яхтою та має будинки й статки, заховані в офшорних гаванях. Але, як писав Есхіл: «На війні першою жертвують правдою».

Технократи та магнати, які керують Росією, вже давно знають, що війна йде погано для Путіна. Але останнім часом Кремль почав виводити на арену відомих росіян, щоб залякати своїх ворогів вірою в те, що поразка Росії буде поганою для всіх. Це нісенітниця, але, як не парадоксально, це інтерв’ю є й позитивним сигналом.

Олігархи та інші росіяни не можуть публічно виступати без схвалення своїх спецслужб. Це означає, що реальне значення полягає у наступному, як зазначило мені джерело в розвідці: «Це добрий знак, що справи йдуть не гладко, якщо вони намагаються лякати людей. Це добре продуманий порядок денний».

Реальність полягає в тому, що розпад Росії був би найкращим, що могло б статися для Заходу геополітично та глобально. Це може бути складно для російських олігархів та народу на деякий час, але їхній уряд є агресором у війні в Україні, а також в інших конфліктах, наприклад, у Судані. Останній раз Москва програла війну в 1991 році в Афганістані; Радянський Союз розпався на шматки. Він розділився на менші національні держави, такі як Україна, країни Балтії та держави Центральної Азії. На жаль, Російська Федерація перетворилася на ще одну мерзенну радянську імперіалістичну державу, підтримувану мафією олігархів. Тепер вона хоче повернути Україну, що також стане для неї крахом і, сподіваємося, ще раз розвалить Росію на ще менші національні держави. Наперекір пропаганді цього олігарха в The Economist, поразка Росії є бажаною і є найкращим можливим результатом для Заходу та решти світу.

Дивно, але The Economist сприяв цьому російському нагнітанню страху. Немає жодного шансу, що олігарх говорив би публічно без схвалення та темника, наданого путінськими пропагандистами. Про це не було згадано, а натомість його похвалили за сміливість висловитися. Мельниченко також не згадав, що вторгнення Путіна порушило міжнародне право, супроводжувалося воєнними злочинами, було неспровокованим або ж базувалося на його божевільних реваншистських уявленнях про відновлення Радянського Союзу та просування далі в Європу.

Як зазначив мені український посадовець щодо цього інтерв’ю: «Західні еліти думають, що всі інші країни, Росія чи Китай, такі ж, як вони, просто трохи відрізняються. Але проблема зовсім в іншому — більшість західних журналістів вважають, що джерела у Білому домі чи Америці — це те саме, що й джерела в Москві. Але в Москві вони сидять в одній кімнаті з ФСБ [російським ЦРУ], яке каже їм, що говорити».

Також наївно вірити, що Путін чи інші керівники мирно перетворять Росію на пристойну країну чи демократію. Росія ніколи у своїй історії не була демократією, навіть на день чи два. Незважаючи на це, Мельниченко описує сценарії для Росії — якщо вона програє свій напад на Україну, — яких, за його твердженням, необхідно уникнути, оскільки вони будуть небезпечними для Заходу. Він перераховує анархію; громадянську війну між олігархами; захоплення іноземцями на чолі з Китаєм; або банкрутство.

Сподіватимемося, найбільш ймовірним сценарієм є те, що Російська Федерація розпадеться на менші національні держави, як це зробив Радянський Союз у 1991 році. Це також викликало б дестабілізацію, але російський народ може звинувачувати лише самого себе. Ті самі страхи та проблеми супроводжували той розпад — а саме доступ до ядерних арсеналів — але ці питання були негайно вирішені, взяті під контроль і охорону Заходом. Росія опинилася в ізоляції політично та економічно й роками перебувала в хаосі за Горбачова, Єльцина, а потім Путіна, який здобув популярність просто тим, що змусив поїзди ходити за розкладом. Тепер вона перетворилася на клептократичне мафіозне лихо, і коли вона програє цього разу, Росія, сподіваємося, збанкрутує та розділиться.

Як не парадоксально, заламування рук щодо майбутнього Росії у західних ЗМІ та коридорах влади є даниною неймовірній пропагандистській машині Москви. Попри жорстоку війну та звірства протягом років в Україні, Захід залишається заручником цієї кремлівської вигадки про те, що перемога нібито є небажаною. Звісно, це навряд чи дивує. Європа роками була глибоко скомпрометована та індоктринована. Деякі німецькі лідери фактично були на утриманні Путіна. Кремль давав вказівки угорському Віктору Орбану саботувати альянси континенту. Росія допомогла влаштувати руйнівне голосування за Brexit за допомогою маніпуляцій у соціальних мережах. Найгірше те, що західні ЗМІ не спромоглися повідомити, що різанина 7 жовтня, влаштована ХАМАС в Ізраїлі, була здійснена терористами, які навчалися російськими найманцями в підконтрольній Росії частині Сирії та була реалізована в день народження Путіна.

Тепер, після років воєнних злочинів та геноциду в Україні, європейці залишаються сліпими до небезпеки, яку становить Путін. Багато хто опирається ремілітаризації або збільшенню своїх внесків до НАТО, особливо ті, хто найдалі від східного кордону. Буквально минулого тижня європейці закупили рекордну кількість російського скрапленого природного газу, щоб підготуватися до зростання цін через закриття Ормузької протоки. Обсяги їхніх закупівель були на 18% вищими у першій половині цього року й додали 6 мільярдів доларів до воєнного бюджету Путіна. Хто був покупцями? Переважно Франція, Бельгія та Бельгія [у тексті: Бельгія та Іспанія].

Як вони можуть це виправдовувати, коли українські немовлята та матері щодня гинуть від російських балістичних ракет, тисячі українських дітей залишаються викраденими, енергетична інфраструктура України руйнується, а десятки тисяч солдатів гинуть або отримують поранення щомісяця на полі бою? (На щастя, президент Дональд Трамп заявив 14 червня, що підтримає оновлену версію законопроєкту сенатора Ліндсі Грема про санкції проти Росії. Це запровадить 100% тарифи для п’яти найбільших світових покупців російської сирої нафти та природного газу, зокрема Китаю та Індії. Союзники будуть певною мірою звільнені, але лише якщо вони вживатимуть радикальних заходів для зменшення залежності від Росії. Європа поки що цього не робить.)

Очевидно, що закупівлі енергоносіїв у Росії мають бути заборонені, а ставлення в Європі має змінитися. Президент Франції Еммануель Макрон є непохитним союзником президента Володимира Зеленського, але нещодавно він заявив, що Європа захищатиме свою свободу та верховенство права «ціною крові, якщо це буде необхідно», а потім додав, що Росію «не слід принижувати», щоб досягти миру. Не принижувати? З огляду на Голокости, які Путін спричинив в Україні, Грузії, Афганістані, Судані та Ізраїлі, а також кровопролиття, яке він породив по всьому світу, Захід повинен знищити російську армію та повалити, покарати й принизити її режим та лідерів. Це очистило б планету. І це було б справедливістю.