Патрік Вінтур: “Зараз ми в 1938 році”

Патрік Вінтур, британський журналіст, дипломатичний редактор The Guardian

Джерело: The Guardian

Київ виграє час для Заходу перед світовою війною. Чи розумно цей час використовується? Коли пишеться велика історія, а перед лідерами постає важливий вибір, бажання знайти натхнення в повчальних історичних паралелях стає непереборним і природним. “Єдиний ключ до того, що може зробити людина – це те, що вона вже змогла зробила”, – якось написав оксфордський історик Робін Джордж Коллінгвуд. 

Одна з сучасних політикинь, на яку минуле вплинуло чи не найбільше – прем’єр-міністрка Естонії Кая Каллас. І це не лише через окупацію її країни Росією чи особисту сімейну історію вигнання. 

У відпустку Каллас бере з собою книжки про відносини між НАТО та Росією, наприклад “No One Inch”. А у своєму високотехнологічному офісі у верхній частині старого міста в Таллінні вона стверджує: у 1938 році був момент, коли Захід міг зупинити масштабну війну, але не зробив належних висновків.

Каллас каже, що подібну помилку було зроблено того ж року стосовно напруженості в Абіссінії, Японії та Німеччині, все це розглядалося як окремі події. Безпосередні причини нинішніх конфліктів в Україні, на Близькому Сході, у Південнокитайському морі та навіть у Вірменії можуть бути різними, але ширша картина показує взаємопов’язане поле бою, на якому певність після холодної війни поступилася місцем “конкуренції великих держав”, і на якому авторитарні лідери випробовували кордони своїх імперій. Урок – і необхідність – полягав у тому, щоб чинити опір і переозброюватися. “Уроки 1938 і 1939 років полягають в тому, що якщо агресія десь окупається, це є запрошенням скористатися нею в іншому місці”, – каже політикиня. 

Її улюблений історик, професор Тімоті Снайдер, переосмислюючи події 1938 ріку, додає неочікуваного аспекту про те, що було б, якби Чехословаччина, як і Україна у 2022 році, вирішила б воювати: “Тож у Чехословаччині, як і в Україні, була недосконала демократія. Це найвіддаленіша демократична країна (Україна) у Східній Європі. Ця країна має різні проблеми, але коли їй загрожує більший сусід, вона вирішує чинити опір. У тому світі, де Чехословаччина чинить опір, Другої світової війни не було б”. 

Снайдер запевняє, що це було б цілком можливо. “Чехи могли стримати німців. Здебільшого це був блеф з боку Німеччини. Якби чехи чинили опір, а французи, англійці й, можливо, американці зрештою почали допомагати, то це був би конфлікт, але не було б Другої світової війни. 

“Натомість, коли Німеччина вже напала на Польщу в 1939 році, вона вдерлася в Польщу з чеською оборонною промисловістю, яка була найкращою у світі. Німеччина вдерлася разом зі словацькими солдатами й при чому з географічної позиції, яку вона виграла лише тому, що знищила Чехословаччину”.

Снайдер пояснив свій урок історії: “Якщо українці здадуться, або якщо ми відмовимося від України, тоді це інше. Тоді Росія вестиме війну в майбутньому. Це Росія воюватиме з українською технікою, українськими солдатами з іншого географічного положення. На той момент ми були в 1939 році. Зараз ми в 1938 році. По суті, українці дозволяють нам продовжувати 1938 рік”. 

Читайте повний текст за посиланням.