Російський дрон із вибухівкою, який виявили на летовищі в Лейпцигу на початку серпня, сколихнув Німеччину. Загроза кремлівської агресії в країні чи не вперше набула очевидної фізичної форми – цього разу, на щастя, без постраждалих.
За майже місяць після інциденту ФРН офіційно звинуватила Москву у спробі теракту, закрила російське генконсульство в Бонні, а також “Російський дім” у центрі Берліна.
Втім, не встигла Німеччина оговтатись від спроби російського теракту, як країну вразив новий виток політичної турбулентності з очевидною “рукою Кремля”.
Історична, хоч і прогнозована, перемога ультраправої “Альтернативи для Німеччини” (AfD) на виборах до земельного парламенту в Саксонії-Ангальт 6 вересня підтвердила занепокоєння місцевих про загрози для демократії в країні.
Попри те, що Німеччина починає дедалі реалістичніше оцінювати загрозу з боку Росії, а канцлер країни Фрідріх Мерц заявляє, що Берлін і надалі надаватиме допомогу Україні, ФРН досі недооцінює спроможності Кремля розхитати ситуацію всередині країни – про це у розмові зі Світовим Конґресом Українців (СКУ) сказала голова Центральної спілки українців Німеччини (ЦСУН) Людмила Млош.
Пані Людмила, яка очолює одну з найстаріших українських організацій в Німеччині, розповіла про ставлення місцевих до Росії, а також зусилля української громади з протидії російській пропаганді.
“Контури загрози розмиті”
Інцидент із російським дроном у Лейпцигу вкотре продемонстрував, наскільки підступною може бути Росія, каже пані Людмила. Особливо вражає, що це сталося в Німеччині – країні, де звикли до ретельного контролю та скрупульозного дотримання правил, додає вона.
Втім, навіть кремлівська вибухівка на німецькій землі не спровокувала радикальної зміни настроїв серед німців. Очільниця ЦСУН каже, що політики вже значно чіткіше говорять про російську загрозу, і вважає це позитивною тенденцією. Водночас серед населення такого перелому поки не відчуває.
Протягом багатьох десятиліть німці приділяли Росії надто багато довіри, зокрема й через її роль у Другій світовій війні, каже вона. Водночас німецьке суспільство досить консервативне й не схильне швидко змінювати курс.
“Потрібно, щоб сталося щось дуже серйозне, аби люди справді відчули: війна в Україні стосується і їх безпосередньо. Поки що контури цієї загрози для багатьох залишаються розмитими”, – каже Млош.
Навіть через роки наративи радянської пропаганди продовжують впливати на сприйняття України в Німеччині. Українців тривалий час не сприймали як окремий народ, часто ототожнювали з Росією. Ця спадщина, на думку пані Людмили, нікуди не зникла, тому громада активно говорить з місцевими про власну історію та ідентичність.
Саме тому, вважає пані Людмила, працювати потрібно не лише з політиками, а й із суспільством. Німці мають бачити Україну не тільки через новини про бойові дії, а й розуміти, що відбувається з людьми, які безпосередньо переживають війну.
Росія без свого “дому” в Німеччині
Кремлівський вплив у Німеччині продовжує працювати, хоча далеко не завжди має вигляд прямої російської пропаганди. Одним із його проявів пані Людмила вважає постійну присутність проросійських і праворадикальних політичних сил у німецькому медійному просторі – зокрема, AfD.
За її словами, коли такі сили регулярно отримують ефірний час і можливість поширювати свої тези, це саме по собі посилює їхній вплив на суспільство. Їм навіть не обов’язково щоразу пропонувати нові аргументи чи здобувати нові політичні результати – достатньо залишатися постійно присутніми в інформаційному полі.
Водночас зростання підтримки AfD пані Людмила не пояснює винятково російським впливом. На її думку, значною мірою воно є наслідком внутрішніх проблем Німеччини – передусім міграційної та соціальної політики.
Частина німців, за її спостереженнями, відчуває, що держава недостатньо уваги приділяє їхнім власним проблемам. Саме це невдоволення, вважає пані Людмила, створює ґрунт для посилення радикальних політичних сил. Росія ж використовує такі настрої у власних інтересах, підсилюючи наявні в німецькому суспільстві розколи.
Одним із інструментів російського впливу в Німеччині багато років був “Російський дім” у столиці. Втім, його закриття, каже пані Людмила, не означає автоматичного припинення російських зв’язків та впливу в країні. Вони формувалися роками, а отже, й протидіяти їм потрібно системно.
На думку очільниці ЦСУН, Україні давно варто було створювати власну потужну присутність у Німеччині. Зокрема, потрібні власні майданчики, через які можна було б представляти українську культуру, історію та сучасність.
Адже Росія роками використовувала культурну дипломатію для просування власного бачення. На перший погляд, йшлося про звичайні культурні заходи, матрьошки, народні костюми та святкування. Проте за цим, каже пані Людмила, стояло значно ширше представлення України як частини російського культурного простору.
“Краще один раз побачити”
ЦСУН намагається працювати із німецьким суспільством та іншими громадами. У будинку, де організація орендує офіс, працюють понад 20 організацій із різних країн. Українці запрошують їх на свої заходи, а самі знайомляться з культурами інших громад.
Наприклад, традиційні майстер-класи з писанкарства відвідують представники палестинської, в’єтнамської та африканських громад. За словами пані Людмили, це також форма культурної дипломатії – можливість показати людям, які живуть поруч, якою є Україна.
Організація також проводить виставки, присвячені війні, намагаючись показувати не лише зруйновані будинки, а й людські страждання.
Пані Людмила хотіла б показувати німцям українців, які отримали тяжкі поранення. Водночас німецькі партнери іноді вважають, що такі зображення можуть бути травматичними для їхнього суспільства.
Вона розуміє цю позицію, але наголошує: для українців така травма є щоденною реальністю. В Україні є люди, які втратили кінцівки, здоров’я, домівки та близьких.
“Краще один раз побачити, ніж сто разів почути”, – каже пані Людмила.
Для неї це не лише про виставки чи культурні заходи. Вона сама часто їздить в Україну і бачить наслідки війни.
Саме особистий досвід, на її думку, допомагає краще пояснювати німцям, що відбувається в Україні. Через такі зустрічі, виставки, культурні заходи та безпосереднє спілкування українська громада намагається формувати в Німеччині власне бачення України – не те, яке десятиліттями нав’язувала Росія.
Фото: DepositPhotos
