СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ

icon

Козацька Покрова в Павлодарі

#UWC news
June 10,2010 119
photo


Саме такий захід було проведено на свято Покрови Павлодарським товариством української культури ім. Т. Г. Шевченка. У відповідь на заклики, розміщені у засобах масової інформації області “Ласкаво просимо на “Козацьку Покрову”, мешканці та гості обласного центру дружньо потягнулися на це незнайоме їм свято до концертного залу Будинку дружби, де і розгорнулися основні події “Козацької Покрови”.


А у відповідь на моє запитання, адресоване голові тутешньої української громади Михайлові Парипсі, що спонукало активістів звернутися до цієї теми, пан Парипса розповів, що свято Покрови належить до числа великих християнських свят і традиційно Покрова вважалася захисницею та покровителькою знедоленої України.


Надзвичайно популярним це свято було у вояків Української Повстанської Армії, а, особливо, у запорозьких козаків. На честь Покрови народні звитяжці будували церкви, перед походами молилися святій покровительці і захисниці, щоб вона допомагала їм у боях з ворогами. Вирушаючи човнами в море, козаки брали з собою ікону матері Божої, адже Покрова є її прообразом, щоб вона оберігала їх у нелегкій дорозі.


Гостей свята стрічали завзяті козацькі мелодії, і величава ікона Матері Божої, прибрана колоритним подільським рушником, посілa шанобливе місце на авансцені концертного залу Будинку дружби.


Після традиційних музичних позивних товариства “Ой роде мій красний”, сценою заволоділи самодіяльні митці з числа учасників українського хорового колективу дорослих, молоді та учнів українського відділення школи національного відродження, котрі в 65 голосів під орудою художнього керівника Петра Маслія, виконали пісню “Козацькому роду нема переводу”.


Учасників святкової зустрічі привітав з Покровою та святом Українського Козацтва голова товариства Михайло Парипса. Він зазначив, що стало логічним прийняття Указу Президента України В. А. Ющенка, за яким день 14 жовтня оголошено святом Українського Козацтва.


Адже саме українським козакам належить першість у відродженні української демократичної і незалежної держави. Саме вони, не шкодуючи свого життя за свободу і волю українського народу, ствердили світові, що “Україна вижила, Україна – є!” На честь пам’яті та хоробрості козаків і січових стрільців хоровий колектив виконав низку козацьких співанок, серед котрих бурхливими аплодисментами та оваціями присутні стрічали пісні: “Козацькі заручини”, “Козакам Берестечка”, “Запорожці, запорожці”, “Козаки, козаки”, “Ой на горі, та женці жнуть”, a перед кожною із пісень учасники молодіжного крила Віка Яроша, Костянтин Нємченко, Олена Стрюкова, Денис Богдан читали вірші, уривки з поем, присвячені народним звитяжцям.


На протязі святкової програми ведучі знайомили присутніх з традиціями Покрови, історією козацької доби, бувальщинами українських козаків. Так більшість із присутніх довідалася, що свято Покрови вперше виникло в Греції. Церковні книги свідчать, що на Константинополь напали чужинці, взявши в облогу місто та його мешканців. Городяни зібралися в церкві, вимолюючи Божого благословення. Зненацька опівночі над ними з’явилася Мати Божа і підняла над головами людей омофор – вишите церковне покривало. Це був своєрідний знак, який символізував перемогу. Звідси і пішла назва – Покрова. Ощасливлені такою радісною звісткою, городяни вийшли на бій і перемогли ворога. Це сталося 14 жовтня. З того часу й почали відзначати свято Покрови, котра покрила своєю ласкою захисників міста. З прийняттям християнства в Україні також почали святкувати день Матері Божої.


Учасникам свята було показано відеофрагменти, “Козацька слава”, на екрані було висвітлено фотопортрети та біографічні анотації більше десяти славетних гетьманів України, козацькі забави часів гетьманщини та сьогодення.


Присутні дізналися, що фактично першим гетьманом України був Дмитро Іванович Вишневецький (Байда). Саме він вперше згуртував навколо себе козаків для боротьби з турками і татарами. На початку 1550 років збудував на острові Мала Хортиця замок, і цим поклав початок Запорозькій Січі. Незважаючи на те, що у ті часи турецька армія була непереможною, Байда завдав туркам 18 відчутних ударів.


Саме цього вечора більшість присутніх дізналися про дійсність та справжню постать гетьмана України – Івана Степановича Мазепи, котрий тримав гетьманську булаву, символ козацької влади, з 1664 по 1709 роки. Його гетьманство випало на важку для України пору, коли царизм приймав рішучі заходи по нищенню козацької вольниці. Якраз за гетьманства Мазепи, силами та розумом його найближчого помічника – Пилипа Орлика – , було запроваджено “Конституцію прав та свобод Війська Запорозького”. Вже на початку вісімнадцятого століття цей документ декларував свободу та рівні права для всіх громадян. Фактично було створено модель вільної, незалежної держави. Це була одна з перших державних конституцій у Європі та світі. Конституцію США, Франції схвалили й прийняли майже на 80 років пізніше.


Про те, що гетьман Іван Мазепа був непересічною постаттю своєї доби, свідчать численні спогади про нього, його життя стало основою для численних поезій та прози Байрона, Гюго, Рилєєва, Брехта, Пушкіна. А Ференц Ліст і Петро Чайковський присвятили Мазепі музичні твори.


Немало вразила присутніх і доля практично останнього гетьмана українського козацтва Петра Калнишевського, який управляв козацькою республікою напередодні остаточного зруйнування царизмом Запорозької Січі. Він здав Січ без бою, зазначивши: “Не гоже проливати християнську кров”, сказав козацькому товариству і вказав шлях на Дунай. Калнишевський був засуджений Катериною ІІ до страти. Але смертну кару йому замінили засланням на Соловецькі острови, де він провів у крихітній тюремній камері 25 літ. А коли він отримав жадану свободу, сто- тринадцятилітній дід залишився при Соловецькому монастирі до кінця своїх земних літ.


Як відомо, бандура була головним козацьким музичним інструментом. Саме під звук бандури козаки, співаючи, розповідали про козацьку долю, бойові походи, своїх наречених та козацьку любов. Тому зі сцени у цей вечір пролунав і голос бандури у виконанні вокально-інструментального ансамблю бандуристів, “Чарівні струни” на чолі з художнім керівником, Галиною Підлипною, котра приїхала на свято “Козацької Покрови”, щоб завершити з павлодарською молоддю опанування сталої гри на козацькій бандурі. Глядачі щедро привітали бандуристів своїми довгими оплесками та оваціями.


Не відстали від козацької теми і танцюристи молодіжного крила української громади, хвацько виконавши танцювальну композицію “Ми – веселі українці”. У народі говорять, що без козаків та калини немає України. Але на цьому святі була і калина: дуже постаралася для цього учасниця молодіжного крила українського товариства солістка Юлія Мальцева, з великим успіхом виконавши пісню, “Одна калина”. Молодіжна вокальна група “Чорнобривці” і солісти українського хорового колективу Анатолій Невмивака, Надія Місяць, Марія Райченко, Серік Аринов, Людмила Редченко, сестри Аня і Юля Клочан присвятили козацькій славі чимало ліричних та жартівливих пісень, у яких розповідається про долю, хоробрість та жарти народних звитяжців.


Заключним акордом святкової програми стала пісня “Україна є”, яку з натхненням виконав збірний хоровий колектив трьох поколінь (дорослі, молодь, діти). І невільно закарбувалися слова з цієї пісні: “… і встають незламані в пам’яті живі, гетьмани, отамани, славні кошові…”,і своєрідний наголос: “Україна вижила, Україна є!”


Дуже хочеться, щоб воно так і було – добра та вічна пам’ять про Козацьку Добу України, заможна і щедра Україна та її працьовитий народ.


Михайло Росошанський