Міро Седлак, аналітик енергетичного сектору, докторант з питань оборони у словацькій Академії збройних сил
Джерело: Atlantic Council
Україна нещодавно пережила четверту зиму в умовах повномасштабного російського вторгнення. Це не художнє перебільшення. Взимку Москва мала очевидний намір змусити мільйони українців до капітуляції, намагаючись заморозити їх шляхом бомбардувань електромереж та об’єктів теплопостачання в умовах морозів.
Росія використовувала подібну тактику кожної воєнної зими, проте масштаби останньої повітряної кампанії були безпрецедентними. У січні представники ООН зафіксували регулярні удари по енергетичній інфраструктурі у 17 регіонах України. До кінця опалювального сезону всі теплові електростанції країни були пошкоджені або повністю зруйновані.
У Києві тисячі житлових будинків тривалий час залишалися без централізованого опалення. Муніципальна влада повідомила про відсутність смертельних випадків через збої в енерго- та теплопостачанні, проте деякі волонтери, які відвідували неопалювані квартири, скептично налаштовані щодо того, чи офіційна статистика відображає реальний стан речей.
Україна змогла вистояти перед труднощами минулої зими завдяки здатності адаптуватися та імпровізувати. У такий спосіб країна заклала основи оперативної доктрини збереження тепла в містах, коли цивільна інфраструктура стає об’єктом систематичних атак. Цей досвід має практичне застосування і за межами України, у якій триває війна.
Модель стійкості теплоенергетичної інфраструктури, що виникла в Україні останніми роками, базується на децентралізації та оперативності. Коли великі ТЕЦ перетворилися на пріоритетні цілі для російських дронів і ракет, українські енергетики зробили ставку на мобільні когенераційні установки. Орієнтація на ці компактні системи створила умови для автономної генерації електрики та тепла незалежно від загальної енергомережі.
Станом на листопад 2025 року в секторі централізованого опалення України працювало 182 когенераційні установки та майже 250 блочно-модульних котелень. Це дозволило створити так звані «енергетичні острови» для лікарень, водоканалів та житлових масивів. У той час як європейські цикли закупівель зазвичай тривають роками, українські фахівці впроваджували ці децентралізовані рішення за лічені дні.
Відповідь України не була спланована заздалегідь – це була імпровізація під обстрілами. Оскільки російські бомбардування посилювалися протягом останніх чотирьох років, Україна випрацювала «доктрину швидкого ремонту», яка передбачає завчасне розміщення запчастин, протоколи екстреного зв’язку та прийняття рішень на рівні муніципалітетів в обхід бюрократичної ієрархії.
У звіті Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), опублікованому в лютому 2026 року, зазначено, що комплексні можливості України щодо реагування на надзвичайні ситуації можуть стати важливим уроком для міжнародної спільноти. Найбільшу користь від вивчення українського досвіду можуть отримати найближчі сусіди.
У Центральній та Східній Європі централізоване теплопостачання є основним способом обігріву міст. Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина та країни Балтії залежать від великих систем, аналогічних до українських, що залишилися з радянських часів. Це робить їх потенційно вразливими, якщо агресор вирішить завдати ударів по цивільній інфраструктурі.
Фото: DepositPhotos
