Пам’ять про депортацію кримських татар: як українським громадам вшанувати 18 травня

Напередодні Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу Світовий Конґрес Українців (СКУ) закликає українські громади у світі говорити про Крим і кримських татар – у своїй роботі, адвокації та публічних заходах.

18 травня Україна вшановує пам’ять жертв депортації кримськотатарського народу 1944 року – одного з найбільших злочинів радянського режиму. За кілька днів сотні тисяч людей насильно вивезли з рідного Криму до Центральної Азії, Уралу та Сибіру. Тисячі загинули дорогою або в перші роки заслання від голоду, хвороб і нелюдських умов.

Сьогодні, через понад 80 років, Росія знову намагається знищити кримськотатарський голос – уже через окупацію Криму, репресії, політичні переслідування та витіснення людей із півострова.

Крим не можна згадувати лише 18 травня чи в річницю окупації. Він має бути частиною кожної розмови про Україну, перемогу, справедливість і наше майбутнє.

СКУ послідовно адвокує звільнення Криму та відновлення справедливості й у 2021 році долучився до 44 держав-учасників інавгураційного саміту Кримської платформи у Києві.

Спільна декларація учасників міжнародної Кримської платформи проголошує Росію державою-окупантом, засуджує незаконні та агресивні дії РФ у Криму, підтверджує готовність учасників дотримуватись політики невизнання анексії півострову та міста Севастополя, як і невизнання будь-яких спроб Росії узаконити їх тимчасову окупацію. 

Цьогоріч 14 травня український парламент вкотре закликав уряди та парламенти іноземних держав, міжнародних організацій вшанувати пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу та консолідувати зусилля для реагування на порушення прав і свобод людини Росією на тимчасово окупованих територіях України.

У зверненні народні депутати, серед іншого, закликали визнати депортацію кримських татар 1944 року актом геноциду.

Чому це важливо сьогодні

Після окупації Криму Росія розпочала системний тиск на кримськотатарську громаду – з обшуками, затриманнями, забороною Меджлісу та переслідуванням активістів і журналістів. Багато родин були змушені залишити півострів через постійну небезпеку та репресії.

Водночас Москва намагається витіснити з міжнародного простору саму правду про Крим – його українську і кримськотатарську історію, культуру та ідентичність.

Одне з головних завдань українських громад за кордоном – постійно включати тему Криму у свою діяльність.

Йдеться не лише про пам’ятні заходи 18 травня. Українські організації можуть проводити спільні українсько-кримськотатарські події, запрошувати кримськотатарських активістів і правозахисників, організовувати лекції про депортацію 1944 року та сучасні репресії в окупованому Криму.

Важливо також розповідати про кримських політичних в’язнів, підтримувати їхні родини, писати листи солідарності та долучатися до міжнародних кампаній підтримки.

Протидія російській пропаганді

Окремим напрямком роботи залишається боротьба з російською дезінформацією. Кремль роками просуває міф про “російський Крим”, намагаючись легітимізувати окупацію та стерти українську і кримськотатарську присутність на півострові.

Саме тому українські громади мають активно працювати з місцевими медіа, політиками, університетами та громадськими організаціями, пояснюючи історію Криму, злочини радянського режиму та сучасні переслідування на окупованій території.

Не менш важливо звертатися до місцевих депутатів і урядів із вимогою не знімати питання Криму з міжнародного порядку денного та продовжувати підтримку України.

Що можна дивитися і поширювати

Українські громади можуть використовувати візуальні та освітні матеріали, щоб розповідати про історію кримськотатарського народу, геноцид 1944 року та сучасні репресії в окупованому Криму.

Фільми та документальні стрічки:

• “Хайтарма” (2013) – перший художній фільм про депортацію кримських татар, заснований на реальних спогадах і подіях 1944 року.
• “1944. Крим. Депортація” (документальний фільм) – свідчення очевидців та історичний контекст трагедії.
• “Мустафа” / “Mustafa” (документальні матеріали про Мустафу Джемілєва) – історія лідера кримськотатарського народу та боротьби за право повернення до Криму.
• “Крим. Як це було” (проєкти кримськотатарських та українських медіа) – хроніка подій окупації 2014 року та її наслідків.

Освітні та правозахисні ресурси:

• Матеріали та кампанії Кримськотатарського ресурсного центру – про політичних в’язнів, репресії та порушення прав людини в окупованому Криму.
• Публікації Меджлісу кримськотатарського народу – офіційна позиція та аналітика щодо ситуації на півострові. 
• Архівні матеріали та свідчення про депортацію 1944 року, зібрані кримськотатарськими організаціями та музеями пам’яті.

Відео, які варто поширювати:

• Свідчення очевидців депортації 1944 року (усні історії тих, хто вижив).
• Виступи кримськотатарських лідерів у міжнародних інституціях.
• Документальні відео про політичних в’язнів Криму та їхні родини.
• Матеріали українських та міжнародних медіа про репресії після 2014 року.

Поширення таких матеріалів у громадах, школах, університетах і місцевих медіа допомагає не лише зберігати пам’ять, а й протидіяти російській пропаганді, яка намагається стерти історію кримськотатарського народу та легітимізувати окупацію Криму.

Як підтримати Крим – короткий чеклист

• Україна, Латвія, Литва, Канада, Польща, Естонія, Чехія, Нідерланди та Люксембург визнали депортацію кримських татар геноцидом, вимагайте, щоб це зробила кожна цивілізована держава.  
• Говоріть про Крим постійно. Не лише 18 травня чи в річницю окупації.
• Організовуйте спільні українсько-кримськотатарські події.
• Запрошуйте кримськотатарських активістів та правозахисників.
• Проводьте лекції та покази фільмів про депортацію й окупацію Криму.
• Розповідайте про кримських політичних в’язнів і підтримуйте їхні родини.
• Працюйте з місцевими політиками та медіа.
• Протидійте російській пропаганді та міфу про “російський Крим”.
• Нагадуйте: Крим є Україною, а кримські татари – корінний народ України.

Пам’ять про депортацію кримськотатарського народу не може бути лише датою в календарі. Це нагадування про ціну безкарності Росії та про нашу спільну відповідальність – говорити про Крим, підтримувати його людей і не дозволити світу звикнути до окупації.