Як Росія продовжує впливати на західні медіа – і чому це виклик для українських громад

Коли після початку повномасштабної війни Європейський Союз заборонив мовлення російських державних каналів RT та Sputnik, це стало одним із найпомітніших кроків у боротьбі з кремлівською дезінформацією. Москва втратила свої головні медійні майданчики в Європі, однак не втратила здатності впливати на громадську думку.

За останні кілька років російська пропаганда не зникла – вона адаптувалася. Замість власних державних телеканалів Кремль дедалі частіше використовує окремих журналістів, коментаторів, експертів і навіть авторитетні західні медіа, які – свідомо чи несвідомо – стають майданчиками для поширення російських наративів.

Дві історії, що сталися цього тижня у Франції та Канаді, демонструють різні прояви однієї проблеми.

Коли заборони недостатньо

3 серпня Паризький суд відхилив апеляцію колишньої керівниці RT France Ксенії Федорової, залишивши чинним рішення про її депортацію з Франції та замороження активів. Французька влада вважає її причетною до поширення російської пропаганди.

На перший погляд може здатися, що це черговий епізод боротьби із забороненим російським телеканалом. Проте історія значно складніша.

Після припинення мовлення RT у Франції Федорова не зникла з інформаційного простору. Вона продовжила працювати коментаторкою на французькому телеканалі CNews, який неодноразово критикували за надання ефіру проросійським голосам. Саме це демонструє головну особливість сучасної російської інформаційної стратегії – навіть коли один канал впливу закривається, швидко з’являються інші.

Віцепрезидент Світового Конґресу Українців у Західній Європі та голова Адвокаційного комітету СКУ Володимир Когутяк наголошує, що справа не обмежується окремими особами.

“Було б помилкою вважати, що проблема полягає лише в одній людині. Насправді йдеться про значно ширшу систему інформаційного впливу, яка роками формувалася через мережу медійних майданчиків, експертів і коментаторів, що поширюють російську пропаганду під виглядом альтернативної точки зору”, – каже він.

За словами Когутяка, ще у 2017 році президент Франції Емманюель Макрон публічно назвав RT та Sputnik інструментами кремлівської пропаганди. Однак навіть після санкцій ЄС окремі французькі медіа продовжують регулярно запрошувати коментаторів, які просувають або виправдовують російські наративи.

Особливе занепокоєння викликає те, що активність таких наративів зростає напередодні президентських виборів у Франції 2027 року. Кремль давно використовує політичні кампанії в демократичних країнах як можливість посилити суспільну поляризацію та підірвати довіру до державних інституцій.

Інший інструмент – легітимні медіа

Якщо французький випадок демонструє, що після заборони RT її представники знаходять нові майданчики, то канадська історія показує іншу проблему – проникнення російських наративів у впливові західні видання.

Наприкінці липня Конґрес Українців Канади (КУК) звернувся до головного редактора The Globe and Mail Девіда Волмслі після того, як газета втретє менш ніж за рік опублікувала матеріали журналіста Горана Томашевича, акредитованого Міністерством закордонних справ Росії.

У листі КУК стверджує, що публікації створювали співчутливий образ російських військових, водночас не згадуючи про воєнні злочини, катування, депортації та інші злочини, вчинені російськими силами. Особливу критику викликали матеріали про спецпідрозділ “Ахмат”, у яких була повністю відсутня інформація про його задокументовану причетність до злочинів проти цивільного населення.

КУК поставив редакції принципове запитання про те, за яких умов журналіст отримав акредитацію російської влади, адже Кремль традиційно допускає до роботи лише тих іноземних журналістів, чия присутність відповідає його інформаційним інтересам.

Цей випадок демонструє важливу особливість сучасної пропаганди. Вона не завжди поширюється через відверто проросійські ресурси. Натомість російські наративи можуть потрапляти до аудиторії через видання, яким суспільство традиційно довіряє. Якщо читач бачить матеріал у великій національній газеті, він рідше ставить під сумнів спосіб відбору фактів, джерел чи контексту.

Пропаганда сьогодні працює інакше

Сучасна російська інформаційна стратегія значною мірою відрізняється від тієї, яку світ спостерігав десять років тому.

Якщо раніше Кремль переважно покладався на власні державні телеканали, то сьогодні він дедалі частіше використовує значно тонші механізми впливу. Йдеться не лише про відверту брехню. Не менш ефективними можуть бути вибіркове замовчування фактів, емоційні історії без необхідного контексту, створення хибної симетрії між агресором і жертвою або представлення російських державних джерел як рівноцінної «іншої точки зору».

Саме тому інформаційний вплив стає менш помітним для широкої аудиторії. Читач може навіть не усвідомлювати, що отримує неповну картину війни.

Чому це важливо для українських громад

Французький і канадський приклади демонструють ще одну закономірність – найчастіше першими на проблему звертають увагу саме українські громади.

Саме вони уважно стежать за місцевим інформаційним простором, реагують на маніпуляції, звертаються до редакцій, ведуть діалог із журналістами та пояснюють контекст російської агресії. Це не цензура і не спроба обмежити свободу слова. Йдеться про журналістські стандарти – повноту інформації, перевірку джерел і відповідальність за контекст.

Росія вкладає значні ресурси в інформаційний вплив, адже добре розуміє: підтримка України в демократичних країнах значною мірою залежить від громадської думки. Якщо суспільство перестає чітко розрізняти агресора і жертву, це поступово впливає і на політичні рішення.

Саме тому робота українських громад із місцевими медіа стає важливою складовою міжнародної підтримки України. Лист КУК до The Globe and Mail, як і багаторічна адвокаційна діяльність українців у Франції, демонструють, що послідовна реакція громадянського суспільства здатна привертати увагу до проблеми та підвищувати стандарти висвітлення російсько-української війни.

Інформаційна війна не завершилася із блокуванням російських телеканалів в ЄС. Вона лише змінила свої інструменти. І саме тому уважність до того, хто говорить, які факти замовчуються та в чиїх інтересах формується порядок денний, сьогодні є не менш важливою, ніж кілька років тому.

Якщо ви відстежуєте подібні прояви у медіа ваших країн і бажаєте поділитися історією, напишіть нам на [email protected].