Київ, Варшава і російська загроза: як українці Польщі зберігають діалог

Конфлікт навколо історичної пам’яті у травні цьогоріч став початком “ідеального шторму” в українсько-польських відносинах. Криза між країнами вийшла за межі звичайних дипломатичних непорозумінь і переросла у глибоке системне політичне напруження.

Водночас Київ і Варшава усвідомлюють фундаментальну залежність один від одного – нині Польща є головним логістичним хабом для постачання західної зброї в Україну, а українська армія – щитом для самої Польщі від потенційної російської агресії чи гібридних атак. 

Тож поки лунають гучні політичні заяви, буденна робота триває – сторони домовляються про практичні питання й зберігають співпрацю, передусім оборонну. Одним із посередників у діалозі між країнами є українська громада в Польщі.

Об’єднання українців у Польщі (ОУП) діє понад 35 років і весь цей час працює з польською владою. Ця багаторічна робота підтримує увагу суспільства до українського питання і допомагає не втрачати діалог навіть тоді, коли політичні відносини загострюються.

Як це вдається – в інтервʼю для Світового Конґресу Українців (СКУ) розповів очільник ОУП Мирослав Скірка. 

Діалог є, прориву немає

За останні кілька місяців між Києвом та Варшавою принципово нічого не змінилося, каже Скірка. Сторони зберігають офіційний контакт і вирішують поточні питання на урядовому рівні, проте дійсно яскравих рішень чи масштабних спільних проєктів нині немає.

“Польща відчутно зменшила обсяг допомоги Україні – як на державному рівні, так і на рівні громадянського суспільства. Зараз у польському суспільстві стає дедалі важче переконувати людей у необхідності підтримки українців, особливо тих, хто залишається всередині України”, – додає Скірка. 

Крім того, давні подразники залишаються в економіці. Польща продає в Україну більше товарів, ніж купує, але при цьому продовжує блокувати імпорт українського зерна. Натомість питання експорту сталі вже втратило попередню гостроту, оскільки саме виробництво в Україні суттєво впало.

Для України критичним є збереження логістичного та військового хабу в Ряшеві. Розуміючи це, Київ уникає різких рухів та конфронтацій з інших приводів, наголошує голова ОУП.

Водночас останнім часом у польському політичному дискурсі активізувалися дискусії щодо присутності українських мігрантів. Зокрема, лунали заяви від опозиційної партії “Право і Справедливість”, зокрема з уст Ярослава Качинського, про можливість депортації в Україну чоловіків призовного віку.

“Хоча це публічно пояснювалося потребою зміцнити рекрутаційний потенціал ЗСУ, насправді йдеться про спробу загравання з крайньо правим електоратом, який вважає, що українців у Польщі забагато. Жодна з провідних політичних сил Польщі зараз не поспішає повністю відмовлятися від подібної риторики й тестує настрої виборців”, – пояснює Скірка. 

“Твердий реалізм” Києва

Попри складне тло, Україна послідовно виконує свої зобов’язання у чутливій історичній сфері, продовжує голова ОУП. Відбуваються пошукові експедиції на Волині, проводилися роботи у Львові, зокрема на кладовищі польських військових, загиблих у вересні 1939 року. 

“Звичайно, можна запитувати, чому саме під час війни цьому потрібно приділяти стільки уваги. Але я розумію, що такі кроки мають значення для зменшення антиукраїнських настроїв у польському суспільстві”, – каже Скірка. 

Важливо й те, що українська влада загалом спокійно ставиться до проведення таких робіт, погоджується на пошукові експедиції та ексгумації.

Інше питання, додає він, відсутність з українського боку бажання вступати у відкриті історичні суперечки чи публічну полеміку з польською владою, опозицією або президентом Каролем Навроцьким.

“Думаю, що українська політика тут базується на досить твердому розумінні реалій та власних інтересів. Реальність полягає в тому, що з певними політичними силами вести нормальний діалог буде складно. А український інтерес – вистояти у цій війні, не програти її та отримати можливість для перемоги”, – каже Скірка.

Для цього Україні потрібна співпраця з Польщею, додає він. А якщо повноцінної співпраці немає, то принаймні важливо, щоб Польща не перешкоджала допомозі Україні з боку інших держав.

“Тому зараз дуже відчутний певний твердий реалізм. Ми не бачимо якихось особливо помітних кроків на рівні президентів, прем’єр-міністрів чи міністрів. Але водночас Україна намагається зберігати те, що для неї критично важливе”.

Праця незалежно від політики

В ОУП наголошують, що за понад 35 років роботи звикли діяти незалежно від політичних відносин між Києвом і Варшавою. Досвід різних польських урядів, за словами Скірки, продемонстрував, що на передбачуваність польської політики розраховувати не завжди можна.

Тому організація продовжує зосереджуватися на захисті прав української меншини, роботі з місцевими громадами, культурних заходах та підтримці контактів із польськими інституціями. Водночас дедалі більшою проблемою називають мову ненависті щодо українців та дезінформацію.

Скірка каже, що дезінформація давно присутня в польському інформаційному просторі, однак під час війни стала ще одним інструментом впливу. Особливе занепокоєння викликають російські інформаційні операції та те, що створені за межами Польщі наративи можуть підхоплювати польські політичні сили.

“Інформація, яка формується за межами Польщі, може проникати в польський політичний дискурс і використовуватися для створення та поширення антиукраїнських наративів”, – каже він.

Водночас очільник ОУП наголошує, що українська громада має активно брати участь у польському суспільному діалозі. За його словами, в Польщі є багато людей, які готові краще розуміти Україну, знайомитися з українською культурою та підтримувати співпрацю.

“Участь української громади у цьому процесі є вирішальною. Це дозволяє формувати об’єктивну думку про Україну, протидіяти антиукраїнським силам і будувати довгострокову партнерську співпрацю на рівні громадянського суспільства”, – каже Скірка.