СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ

icon

Звірства в Ізюмі: «Мого чоловіка знайшли з кулею в голові»

#DefeatRussia
September 23,2022 266
Звірства в Ізюмі: «Мого чоловіка знайшли з кулею в голові»

61-річна Олена Гребенюк і 60-річний Володимир Сірін прожили разом 22 роки. Олена народилася в Україні, а Володимир – у Москві, але це аж ніяк не завадило їхньому шлюбу бути щасливим, а російське походження Володимира ніяк не впливало на його життя в українському місті Ізюм Харківської області. У них був свій будинок, Олена працювала в місцевому суді, а Володимир був різьбярем по дереву. Ця ідилія тривала до 24 лютого 2022 року, коли російські війська вторглися в Україну, щоб звільнити її від «ярма київського нацистського режиму».

Спочатку їм довелося пережити важкі обстріли, кочувати з підвалу в підвал і ділити з незнайомими людьми дах, їжу та страх. «До 28 лютого у місті ще працювали магазини, але усе, що було, люди просто змітали», – розповіла УНІАН Олена.

Вони зробили декілька спроб евакуюватися. Перша мало не коштувала їм життя:

«Ми близько 9-ї години вийшли з п’ятиповерхівки [в підвалі якої Олена і Володимир ховалися], почали спускатися до футбольного поля, а на тій стороні [Сіверського] Донця стояли [російські] орки. І вони почали по нас стріляти. Ймовірно, побачили нас з чоловіком, і випустили касетну ракету. Чоловік мене схопив, ми впали на землю, пролетіло повз, уламки почали розлітатися, але нас, Слава Господу, не зачепило».

Згодом та п’ятиповерхівка обвалилася, загинуло багато людей.

Також Олена згадує, як чоловіка, якого вона особисто знала, застрелили по дорозі на роботу. Після цього росіяни нікого не підпускали, відкриваючи вогонь по тих, хто намагався наблизитися. «Він просто стік кров’ю і помер», – каже вона.

Звірства росіян контрастували з проявами людяності серед українців. У бомбосховищі, в якому одного разу ночувало подружжя, місцевий підприємець годував 200 людей, роздавши продукти зі свого магазину. Небайдужим виявився й водій «Жигулів», який взяв сімох пасажирів і відвіз їх у безпечне місце на своїй п’ятимісній машині. Олена була однією з тих семи.


Володимир Сірін вирішив залишитися в Ізюмі – не хотів покидати дім

Вона поїхала до Німеччини, до доньки та онука, а Володимир не хотів залишати дім і залишився поратися з господарством. Зв’язку між ними не було. Час від часу до неї дзвонив сусід (іноді на горі Крем’янець вдавалося вловити сигнал) і розповідав про те, що відбувається в місті, про чоловіка та непроханих гостей в їхньому домі.

«У чоловіка відібрали телефон, винесли з дому ноутбук, плазми. У валізу склали все, що хотіли. Забрали навіть виделки та ложки. Це смішно… Чоловіка залишили живим, не чіпали його», – каже Олена. Однак одна з наступних зустрічей з окупантами була не смішною – вони вдарили Володимира прикладом по голові.

У червні сусід розповів, що Володимира вже тиждень як не бачили, а потім подзвонив і повідомив, що на подвір’ї будинку неподалік від їхнього знайшли тіло її чоловіка з кулею в голові.

***

Для тих, хто там ніколи не був, Ізюм – лише назва ще одного українського міста, в якому після звільнення були виявлені звірства росіян. Ті, хто відвідував Ізюм, мабуть, насолоджувалися неймовірно красивим краєвидом, який відкривається з гори Крем’янець на річку Сіверський Донець, і певно були здивовані, дізнавшись, що це єдине місто в Україні, яке має площу імені Джона Леннона. Але для тих, хто там жив, це було їхнє рідне місто, де вони росли, працювали, закохувались і виховували своїх дітей. Поки не прийшли росіяни. Сьогодні 80 відсотків міста зруйновано.

Під час участі у 77-й Генеральній Асамблеї ООН у Нью-Йорку Світовий Конґрес Українців закликав світових лідерів ухвалити рішення, які допоможуть зупинити геноцидну війну росії проти України, вжити негайних заходів для створення Міжнародного трибуналу з воєнних злочинів, який притягне до відповідальності російську федерацію, її керівництво та всіх відповідальних або причетних до воєнних злочинів і злочинів проти народу України.

Росія повинна горіти в пеклі.