50 років Канадському інституту українських студій : чому це важливо для України

Наталя Ханенко-Фрізен, директорка Канадського інституту українських студій, професорка Альбертського університету

Джерело: Українська правда

У липні 2021 року Володимир Путін опублікував статтю про “історичну єдність росіян та українців”, у якій фактично заперечив право України на окрему історію та національну ідентичність. Через сім місяців Росія розпочала повномасштабне вторгнення.

Цей зв’язок між історичними наративами та військовою агресією не випадковий. Російсько-українська війна ведеться не лише за території, а й за право українців бути окремою нацією, мати власну державу та самостійно визначати своє майбутнє.

Інтелектуальна боротьба за українську суб’єктність розпочалася задовго до відновлення незалежності у 1991 році. Після розпаду Радянського Союзу вона не завершилася, адже світ не змінив миттєво своїх уявлень про Україну, яка століттями перебувала в тіні Російської імперії та СРСР.

Цього року Канадський інститут українських студій (КІУС) при Альбертському університеті відзначає своє 50-річчя. Його заснували у 1976 році, коли незалежної української держави ще не існувало, а історичні дослідження в Радянському Союзі були обмежені ідеологічними рамками.

За пів століття інститут став частиною великої міжнародної інтелектуальної мережі, яка працює над тим, щоб Україна мала власний голос у світовому академічному просторі.

Щоб зрозуміти, чому наш інститут виник саме в Канаді, варто повернутися до історії цієї країни. Канадська ідентичність тривалий час формувалася навколо двох великих мовно-культурних спільнот: англомовної та франкомовної. Але імміграція поступово змінювала суспільство.

Українці стали однією зі спільнот, які активно виступали за визнання багатокультурної природи Канади. Перші хвилі української імміграції наприкінці XIX та на початку XX століття осідали переважно в Альберті, Манітобі та Саскачевані.

Після Другої світової війни до Канади прибула нова хвиля українців, серед яких було багато науковців, журналістів та громадських діячів. До 1970-х років українці вже прагнули не лише зберігати культуру своїх предків, а й бути повноправними учасниками формування канадської нації.

Коли у 1971 році уряд П’єра Трюдо проголосив політику офіційного мультикультуралізму, українська громада була серед активних учасників суспільної дискусії, яка допомогла сформувати нову модель канадської ідентичності.

Фактично, ми, українці, допомагали Канаді переосмислити себе як багатокультурну державу і водночас переосмислювали власне місце в ній.

Саме в цьому середовищі виникла можливість перевести українські студії з громадського простору до університетської системи. Існує поширене уявлення, що Канадський інститут українських студій створила українська діаспора. Насправді він виник завдяки партнерству трьох сил.

Українська громада забезпечила ідею, інтелектуальний потенціал та фінансові ресурси. Альбертський університет надав академічну інфраструктуру й інституційну підтримку. Уряд провінції Альберта забезпечив довгострокову державну підтримку.

Важливу роль у створенні інституту відіграв історик і політичний мислитель Іван Лисяк-Рудницький. Першим директором став Манолій Лупул. Значний внесок зробив також Петро Саварин, впливовий представник українсько-канадської громади.

Але головним досягненням стала сама модель співпраці. Вона дозволила перетворити громадську ініціативу на стабільну академічну інституцію, здатну працювати незалежно від політичних циклів.

Інституції не виникають на порожньому місці. Вони є результатом десятиліть накопичення людських, інтелектуальних та фінансових ресурсів.

Деколонізація України почалася задовго до незалежності

У 1970-1980-х роках радянська пропаганда суттєво впливала на те, як світ розумів історію Східної Європи. Україну часто розглядали крізь російську історичну оптику, а не як самостійний історичний суб’єкт. Наші науковці досліджували українську державність, мову, культуру та історію у взаємозв’язку з європейськими процесами, польсько-українськими, єврейсько-українськими та іншими міжкультурними взаєминами.

Читати далі.