“Разом”: як у Словенії працює українська громада-система

Коли у березні 2022 року в Словенії почали збиратися люди, які хотіли допомагати Україні, вони ще не знали, що згодом із цієї волонтерської ініціативи постане організація з президентом, наглядовою радою, виконавчим директором, комітетами та власною стратегією розвитку.

На перших зустрічах було вісім-дев’ять людей. Вони знайомилися на акціях, складах із гуманітарною допомогою та інших волонтерських заходах. І хоч частина з них згодом перестала долучатися до ініціатив, ті, хто залишився, почали думати не лише про те, що зробити для України сьогодні, а й про те, якою має бути українська організація в Словенії через кілька років.

Так у липні 2023 року зареєстрували громадську організацію українців у Словенії “Разом” (Društvo Ukrajincev v Sloveniji Razom).

Сьогодні організація об’єднує близько 100 постійних членів, а на окремі онлайн-заходи збирає понад 600 учасників. “Разом” проводить культурні події, допомагає українцям інтегруватися у Словенії, збирає кошти для України, займається адвокацією, працює з молоддю та співпрацює зі словенськими державними установами.

Але, за словами голови Наглядової ради Алли Савченко та віцепрезидента Олега Рогози, їхня головна відмінність – не в кількості заходів. Вони від початку намагалися побудувати систему, яка не розсиплеться, якщо з неї піде одна людина.

Від волонтерства до організації

Олег Рогоза переїхав до Словенії з батьками ще у 2012 році. Тут він вивчив словенську, навчався, певний час жив в інших країнах, а згодом остаточно повернувся до Словенії.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олег опинився в особливій позиції – добре знав і український, і словенський контексти, володів мовами та мав контакти в обох середовищах. Тому швидко став одним із людей, які допомагали організовувати українську громаду.

Алла Савченко приїхала до Словенії вже після початку повномасштабної війни. Вона працює в міжнародній компанії, яка має представництва у 166 країнах, і могла обрати для переїзду практично будь-яку з них. Зрештою залишилася у Словенії, де до війни часто бувала через доньку, яка навчалася в країні.

У травні 2022 року Савченко прийшла на свій перший мітинг на підтримку України й почала шукати, чим може бути корисною. Там познайомилася з активістами, які згодом запропонували їй долучитися до організації.

Спочатку активісти працювали як волонтерська ініціатива. Але досить швидко стало зрозуміло, що для серйознішої роботи потрібна юридична особа.

“Хотілося якось цей потік енергії, бажання допомогти скерувати туди, куди потрібно, і зберегти його на той час, коли цього бажання буде менше”, – пояснює Рогоза.

Організаційна форма була потрібна і з цілком практичних причин – відкривати рахунок, отримувати кошти, щось купувати чи укладати офіційні домовленості без юридичної особи було складно. Тож у липні 2023 року “Разом” офіційно зареєстрували.

Одним із перших рішень організації було не залишатися просто групою активістів, які щоразу збираються під конкретну акцію.

Олег запропонував від самого початку використовувати цифрові інструменти – зустрічатися в Zoom, зберігати документи на Google Drive, а для щоденної комунікації перейти з численних чатів у Facebook і Telegram на Slack. Перехід був непростим, але він дозволив створити єдине робоче середовище.

Паралельно почали працювати над місією, баченням і стратегією. “Ми від самого початку намагалися дивитися на нашу роботу стратегічно: збиралися, обговорювали, якою хочемо бачити організацію, яких цілей прагнемо і яку роль вона має відігравати для українців у Словенії”, – згадує Савченко.

Згодом у структурі з’явилися Наглядова рада, президент, віцепрезиденти та виконавчий директор. Для українських громад за кордоном така модель не є типовою, однак Рогоза вважає її важливою навіть тоді, коли організація ще невелика.

Йдеться не про складну ієрархію, а про розподіл відповідальності. Адміністративні та бухгалтерські питання мають своїх відповідальних, офіційні комунікації – своїх, а стратегічні рішення – власний рівень управління.

“Якщо б ми не зробили цього і продовжили працювати одним великим гуртом, то зараз було б ще важче розділити обов’язки, мати структуру”, – говорить Рогоза.

Наступний крок – проєктне управління. Наприклад, у юридичному напрямі спочатку був один керівник, але згодом до нього приєдналися інші юристи. Тепер організація хоче мати подібні команди в кожному напрямі – по три, п’ять чи сім людей.

Причина проста – якщо весь напрям роботи тримається на одній людині, рано чи пізно вона виснажується. Громадська діяльність потребує багато часу й енергії, а поєднувати її з роботою, родиною та власним життям роками без команди практично неможливо.

“Якою б не була сильна людина, яка очолює напрям, вона не зможе розвивати його сама. Тому наше завдання – навколо кожного лідера поступово формувати команду, яка може змінюватися з часом, але завжди залишатиметься”, – каже Савченко.

Саме тут модель “Разом” найбільше відрізняється від громади, яка тримається на кількох незамінних активістах. Для організації важливо не лише знайти людей, готових працювати, а й створити таку систему, в якій роботу можна передавати далі.

Працювати там, де складно

У Словенії, населення якої трохи більше ніж два мільйони людей, до повномасштабної війни проживали близько двох з половиною тисяч українців. Після 2022 року їхня кількість зросла приблизно до 10 тисяч.

“Ми хотіли бути масовою організацією. Ми хотіли об’єднати якомога більше українців”, – говорить Савченко.

Але масовість створює власні проблеми, додає вона. Люди приходять із різним досвідом, мотивацією та очікуваннями. Частина активістів з часом втомлюється або залишає Словенію. Щороку стає складніше знаходити людей, які готові не просто прийти на захід, а взяти на себе відповідальність за його організацію.

Тому в “Разом” вважають важливим не лише збільшувати кількість членів, а й створювати різні можливості для їхньої участі в житті громади. Особливо це стосується молоді. Люди охочіше приходять на заходи, де їх об’єднує не лише спільна мета допомоги Україні, а й можливість просто познайомитися, поспілкуватися та провести час разом. Саме тому організація проводить сімейні та неформальні зустрічі. Уже через таке спілкування активісти намагаються поступово залучати молодих людей до інших проєктів громади.

“Коли люди опиняються за кордоном, вони потребують не лише можливості допомагати Україні, а й простору для власного спілкування та життя в українському середовищі”, – пояснює Рогоза.

Культурний напрямок – один із тих, що розвиваються найактивніше. Організація проводить заходи, присвячені українській вишиванці, музиці та кухні, організовує виставки й різдвяні вертепи.

Особливо Савченко пишається виставкою старовинних українських вишиванок, організованою у співпраці з етнографічним музеєм у Любляні. Головною організаторкою заходу стала колекціонерка й представниця наглядової ради “Разом” Наталя Холод. Мета виставки – не просто показати традиційний одяг, а представити українську культуру як частину світової культурної спадщини. Зараз організатори планують показати цю виставку у десяти країнах.

Культурні заходи водночас допомагають вирішувати й інше завдання – залучати словенців. На відміну від політичної адвокації, культура рідше викликає спротив і стає способом говорити про Україну з ширшою аудиторією.

А політична робота також залишається важливою. “Разом” регулярно організовує мітинги, пише відкриті листи та просуває українські інтереси у Словенії. Одним із результатів цієї роботи стало визнання словенською стороною Голодомору геноцидом українського народу.

Українська громада працювала над цим разом із посольством України – збирала підписи, писала депутатам, залучала словенські та українські організації. Під час парламентських обговорень депутати прямо посилалися на листи української громади як на аргумент на користь рішення.

Словенія має свою специфіку. На відміну від країн Центральної та Східної Європи, словенське суспільство не має досвіду радянської окупації чи безпосереднього протистояння з Росією. Через це ставлення до російської агресії тут часто більш нейтральне.

Рогоза говорить і про сильну російську пропаганду в соціальних мережах. На українські мітинги приходять люди з російськими прапорами, які намагаються заважати акціям, вмикаючи російську музику. У коментарях до словенських матеріалів про Україну, за його словами, часто переважають проросійські або скептичні щодо України реакції.

Саме тому для “Разом” важлива не лише допомога українцям, а й системна адвокація – робота з парламентом, урядом, словенськими міністерствами, посольством та іншими організаціями.

Дорослішання “Разом”

Савченко та Рогоза говорять про розвиток “Разом” майже як про окремий етап дорослішання. За перші роки організація пройшла шлях від волонтерської групи до структури, з якою вже працюють офіційні установи. Тепер її наступне завдання – інституціоналізація. 

Йдеться про залучення більшої кількості людей, отримання стабільного фінансування, розвиток фандрайзингу і створення механізмів, які дозволять організації працювати незалежно від конкретних людей.

Савченко вже зараз думає про те, як організація працюватиме після повернення частини її чинних лідерів в Україну.

“Будуйте організацію, яка переживе своїх засновників”, – радить вона.

Для цього потрібні спільна база знань, прописані процеси, правила, кодекс етики та можливість передавати відповідальність від одних людей до інших.

Водночас у “Разом” намагаються не лише вибудовувати власну систему, а й ділитися напрацьованими інструментами з іншими. Команда адаптувала для українських громад гайд про використання штучного інтелекту – зокрема для організацій, які працюють в умовах обмежених людських і фінансових ресурсів, але хочуть розвивати проєкти та залучати грантове фінансування. Гайд доступний для інших українських організацій і може використовуватися ними у власній роботі.

Такий підхід добре показує філософію громади – досвід не має залишатися всередині самої організації. Якщо певний інструмент працює, його можна передати далі – іншій громаді, яка стикається з тією самою проблемою. 

Крім того, для “Разом” важливим етапом стало приєднання до СКУ. Савченко говорить, що їй близькі три стратегічні фокуси СКУ – перемога України, її відбудова та розбудова сильного українського світу. Саме через цю рамку в організації дедалі більше дивляться і на власну роль у Словенії: не лише допомагати українцям, а представляти Україну, сприяти її відбудові та формувати сильну українську громаду.

Логіку “Разом” можна звести до простої формули – починати з людей, але не зупинятися на людях. Люди є найважливішим ресурсом, однак без спільної мети, стратегії та довіри вони швидко розійдуться. А якщо вся робота тримається на одному лідері, організація стає вразливою.

Тому в організації намагаються одночасно розширювати громаду і будувати систему, яка здатна витримати її зростання.

“Не бійтесь, направляйте свою лють проти росіян, свою енергію”, – говорить Савченко, згадуючи власну мотивацію працювати для України. Вона вважає, що після завершення війни частина українців повернеться, а частина залишиться за кордоном. І ті, хто залишиться, матимуть важливу роль – бути представниками та адвокатами України у своїх нових країнах.

Саме тому для “Разом” спроможна громада – це не та, де кілька людей здатні зробити все. Це та, яка може зробити так, щоб роботу кількох людей поступово підхопили десятки, а згодом – сотні.