“Ти є українцем тоді, коли твої діти є українці. Це не просто про те, ким були твої батьки”, – ця фраза Оксани Марчишин найкраще описує філософію, з якою вона трохи більше ніж два роки тому приїхала до канадського Квебеку.
Для багатьох Канада асоціюється з готовою, потужною інфраструктурою української громади: куди не глянь – українська церква, рідна школа, культурний центр. Проте Квебек – особлива, глибоко франкомовна провінція. Коли пані Оксана приїхала сюди, вона побачила, що громада була активною і щиро працювала над розвитком української культури. Водночас новоприбулі українські сім’ї не мали жодного спільного фізичного простору чи інституції, яка б їх об’єднувала. Не було української школи, церкви чи місця, де діти та молодь могли б навчатися, зустрічатися й відчувати себе частиною громади.
Саме тому Оксана Марцишин разом із однодумцями з нуля розгорнула масштабну діяльність, заснувала Український центр культури та дозвілля для дітей та стала віцепрезиденткою провінційного відділу Конгресу українців Канади (КУК).
Друга імміграція
Історія пані Оксани – це історія про подвійну адаптацію та надзвичайну внутрішню силу. Разом із чоловіком та двома синами вона ще у 2015 році виїхала з України до Франції. Сім’я проживала в Парижі, повністю облаштувала побут, але згодом наважилася на ще один радикальний крок – переїзд за океан.
“Насправді це дуже нелегко, – зізнається Оксана. – Здається, ти вже обрав для себе країну, але знову мусиш усе змінювати”.
Головним викликом для тисяч українців, які прибули сюди після 24 лютого 2022 року, стала французька мова та відсутність звичних опорних точок. Проте Оксана привезла свій “український світ” із собою.
Коли вона приїхала в Квебек, першочерговою потребою як мами було віддати дитину в українську школу та піти до української церкви. Оскільки готових рішень не існувало, довелося створювати їх самотужки. Перші зустрічі активістів відбувалися просто вдома один в одного. Згодом офіційно зареєстрували неприбуткову організацію, яка у вересні святкуватиме свої два роки в Канаді. Сьогодні Український центр культури та дозвілля для дітей об’єднує 43 офіційні члени та управи: пані Віра Гостра – директорка школи, віцепрезидентки Аліна Ліонга та Анна Нілогова, секретарка – Олена Кожухар та фінансова директорка – Анастасія Івасюк.
Замість класичної школи з класами тут створили повікові групи для дітей, де вивчають українську мову, історію України та народознавство. Окремою гордістю є підлітковий простір Еспас адо (“Espace ado ukrainien”) для дітей від 12 років, які гостро потребували кола спілкування після вимушеного переїзду. Поки діти навчаються, простір стає сімейним: громада проводить тут паралельні курси французької мови для батьків.
Ба більше, українці змогли закласти й основи церковного життя. Організація орендує каплицю у місцевих католиків, де тепер регулярно служать молебні українською мовою.
“Всі дивуються: мовляв, підіть в українську церкву, вам там дадуть приміщення. А нам не було куди йти! Ми до сьогоднішнього дня все орендуємо власними силами та коштами. Шукаємо приміщення, які б підходили і за ціною, і логістично – щоб мами з маленьких містечок навколо Квебеку могли привезти своїх дітей”, – розповідає Оксана.
Дипломатія та допомога Україні
Сьогодні організація Оксани Марчишин працює під загальною парасолькою КУК та тримається на трьох китах: розбудова громади, презентація української ідентичності та допомога Україні.
У практичному вимірі це означає щоденну роботу. З одного боку, центр допомагає новоприбулим із оформленням документів, медичним страхуванням та пошуком роботи в межах спеціального проекту за патронату КУК та Української Кредитівки Десжардан.
З іншого боку, українці активно заявляють про себе місцевим жителям – проводять великі святкування Дня Незалежності в центрі міста, День Вишиванки біля замку Квебеку та знайомлять канадців із традиціями українського Різдва.
Громада не обмежується культурою – вони гучно діють на політичній арені. Активісти регулярно організовують маніфестації біля Національної асамблеї Квебеку, зокрема після масованих обстрілів України. Оксана особисто бере участь у слуханнях Національної асамблеї. Уже четвертий рік поспіль українська делегація бере участь у засіданні парламенту Квебеку під час ухвалення резолюції про визнання дій Росії геноцидом проти українського народу.
Крім того, кожен великий захід конвертується в реальну допомогу фронту. Громада діє через офіційні канадсько-українські фонди або підтримує волонтерів-медиків на місцях. Пожертви збирають під час благодійних концертів, продажу борщу й вареників, завдяки дитячим виробам, а також під час різдвяного вертепу, який готують вихованці Українського центру. Діти із великим натхненням долучаються до цих ініціатив, знаючи, що всі зібрані кошти передаються на підтримку Збройних сил України.
“Ми не маємо права здаватися”
На запитання про те, як їй вдається поєднувати виховання двох дітей, навчання, координацію Центру та віцепрезидентство в КУК Квебеку, Оксана лише посміхається. Каже, що труднощів не помічає, бо не вміє жалітися, і щиро дякує чоловікові, дітям та команді лідерів, які сформувалися навколо неї. Найважче для неї – це новини з дому, де залишаються її батьки.
Її головне паливо – відповідальність перед майбутнім поколінням. Діти швидко інтегруються в канадське середовище, і якщо дорослі не докладуть зусиль, мова та культура можуть згаснути.
“Ми проживаємо в добрих умовах, наші діти в безпеці, місцеві нас чудово приймають. Тому ми просто не маємо права жити по-іншому. Ми маємо жити так, щоб наші діти розуміли: їм ще розбудовувати й відбудовувати Україну. Інколи людям здається: “Що я можу зробити один у такому великому світі?”. Але саме з однієї людини все і починається. Світовий Конґрес Українців часто каже, що ми є голосом України за кордоном. Це правда. З кожного з нас вона починається”.
Сьогодні Оксана Марцишин мріє про велику перемогу України та про цілком земну, але таку необхідну річ – власне приміщення для української громади в Квебеку, де можна буде проводити зустрічі, майстер-класи, заняття та інші заходи. Тоді дітям не доведеться щоразу шукати нові приміщення для оренди.
І дивлячись на те, скільки всього ця жінка створила за два роки, немає сумнівів – цей дім обов’язково з’явиться.
Останні новини
#CallToAction
